19-ій рік поспіль до ікони Матері Божої Бердичівської з різних куточків України приходять католицькі паломники. І щоразу йдуть вони весело, натхненно та з піснями. Найдовший шлях випадає на долю вірян, які крокують з Хмельницького напрямку. Дорогою вони роблять чимало привалів, ночують у монастирях, школах та домівках українців. Беруть із собою обов’язково воду, їжу та гарний настрій. Аби в дорозі чого не трапилося, мають навіть своїх власних лікарів.
Отець Карл, паломник: «Швидка, котра їздить з нами, допомагає людям, хоча у нас ідуть здорові та сильні. Лікарі допомагають з мозолями, м’язами. Серйозних хвороб у нас не було.»
Яків Шреєр любить подорожі і має досвід ходіння на далекі дистанції. Колись чоловік займався альпінізмом, зараз йому це і стало при нагоді.
Яків Шреєр, паломник: «Може, комусь складніше, я намагаюся тим допомагати: піднести дитину, чи ще щось зробити. Я не втомився зовсім, хоч буває, що натирав мозолі. Але почуваюся добре.»
Цьогоріч на паломників, крім важкого шляху, чекала ще одна перепона — жарке та палюче сонце. Ніг, кажуть віряни, зовсім не відчувають, але знають кожен мозоль.
Гучно та з усмішками на обличчях паломники з Хмельницького подолали свій шестиденний шлях. Вірянам з Житомирського напрямку дорога далася набагато легше, оскільки Бердичів знаходиться не так далеко. Привалів майже не робили, лишень коли дійшли до Гришковець, зупинилися. У кляшторі їх чекали на сімнадцяту годину, а вони із вірою у серці дійшли раніше. Тому і присіли на стадіоні пообідати.
Вікторія Содаль, паломниця: «Важко йти: сонце, спека, пил. Але коли підходиш, то у мене одразу таке відчуття, що я в небі. Заради цієї миті, ми і долаємо ці труднощі.»
Анатолій Дацюк вирушив у такий спекотно-складний шлях разом із дружиною та дітьми. Чоловік вже втретє вклоняється іконі Матері Анатолій Дацюк, паломник: «Жертвуємо це паломництво за навернення моїх родичів, за тих, хто хворий, щоб Господь їх зцілив, а також за зцілення душі від усіляких залежностей.»
Та не лише хвороби й недуги змушують вірян долати під палючим сонцем сотні та тисячі кілометрів. Деякі з них йдуть, аби подякувати Діві Марії.
Іван Раснівський, паломник: «Я йду подякувати Діві Марії за все, що маю: за родину, друзів, за життя.»
Паломництво, кажуть віряни, є покутою перед Богом, за це вони отримують від Господа якісь привілеї. Тож пройшовши цей шлях один раз, завжди хочеться подолати його ще раз, запевняють паломники.
Автор: Ніна Сільченко
Камера: Андрій Пеньківський
Джерело: ТРК "ВІК"