Що, зазвичай, трапляється, коли під одним дахом збираються особливі діти? Під дахом Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова у таких випадках трапляється велике свято, як то акція, що відбулася у рамках проекту «Простір добра та милосердя». Ініціатором «простору» виступила Тетяна Осадчук – керівник центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а у тому, аби їхня «добра» й «милосердна» територія отримала змістовне наповнення, потурбувалися «разумковці». Зрештою, організували таке собі велике творче побачення особливої спільноти: побачилися, поспілкувалися, повчилися та досхочу погралися діти з особливими талантами та діти з особливими потребами. Її маленькі підопічні мають вільно почуватися у незнайомому середовищі, пояснює Тетяна Осадчук, йти на контакт та взаємодіяти зі своїми однолітками та дорослими – звідси й виникла ідея акції.

Шани й милосердя, розуміння й небайдужості, уваги та поваги… Лише на все те найкраще, що може вмістити у собі душа людини, заслуговують ті у цьому світі, кого доля, наділивши, можливо, безліччю чеснот, позбавила одного – здоров’я. У Бердичеві 3-го грудня людей з інвалідністю традиційно збирають у міському Палаці культури. Аби, серед іншого, нагадати: у місті пам’ятають про ту чуйність, про ту доброту, про здатність співпереживати, на які чекають «особливі» бердичівляни. Саме вони так часто демонструють здоровим землякам, як можна й потрібно бути корисним для суспільства, саме вони нерідко слугують яскравими прикладами повноцінності.

Наразі цей боксерський форум, що традиційно відбувається у Бердичеві, не має офіційних категорій, що дозволяли би його переможцям вирушати на європейські й світові першості, але… Що яскраві бої, що солідний оргкомітет, що імена почесних гостей не надто поступаються у ньому рівню міжнародного турніру на призи братів Кличків. Та й головні цілі, головний задум, з яким 10 років тому вперше у Бердичеві пройшли ці змагання, дещо відрізняються від турніру з призами від легендарних братів-боксерів. Оголошуючи у 2007-му власну ідею, відомий бердичівський боксер, майстер спорту міжнародного класу Володимир Матвійчук прагнув одного: