Це лише здається, що розрубати пляшку мечем, нехай навіть у твоїх руках – справжня катана, простіше-простого. Насправді, одному-єдиному вирішальному удару передує навчання, численні наставницькі настанови й безліч непомітних, на перший погляд, складових. Відчути себе справжнім ніндзя міг будь-хто з тих у Бердичеві, хто проходив у неділю повз центральної міської бібліотеки: молодіжний центр «М-Формація» приймав у себе 2-й день культурно-мистецького фестивалю «Дороги світу: милування Японією». Стартували під відкритим небом – за участі та під керівництвом

Щось подібне на Центральній площі Бердичева побачиш нечасто: посеред білого дня на ній билися ніндзя, проходжувалися красуні у кімоно, лунали унікальні поезії – хоку. На запрошення керівництва міської бібліотечної системи у місті, як і анонсувалося, вслід за молодими сакурами висадилися головні герої культурно-мистецького фестивалю «Дороги світу: милування Японією». Усі, як один, гості з Києва – справжні знавці культури країни Висхідного Сонця, усі, як один стверджують: досить жити міфами й стереотипами! Японія, нагадують, це далеко не лише

У Бердичеві біля пам’ятного знаку жертвам політичних репресій згадували тих, кого, оголосивши «ворогами народу», закатував та позбавив свободи сталінський режим. 1937-38 роки стали роками панування зловісних «трійок», котрі без суду й слідства, за сфабрикованими справами карали обвинувачених у шпигунстві, антирадянській пропаганді, саботажі, тероризмі, шкідництві тощо. Варіантів було два: розстріл чи довгі роки у таборах. Над тим, де розстрілювати, тодішня влада особливо довго не думала: страчували як за межею населеного пункту, так і у самісінькому його центрі.