О пів на одинадцяту вщент заповнена площа перед Кляштором Босих кармелітів, затамувавши подих та відкривши серця, зустрічала національну святиню, помолитися якій люди йшли за багато-багато кілометрів – Ікону Матері Божої Бердичівської. У 2012-му весь католицький світ відзначив 256-ту річницю її коронації. Понад 20 років священики і парафіяни чекали на день, коли образ Пресвятої Діви Марії посяде своє належне місце у Верхньому храмі Санктуарію і ось цей момент настав: 9-го червня Верхній храм був відкритий. За диво повернення Марії до нього закликав подякувати Всевишньому настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії отець Бенедикт Крок. Багатьох серед тих, хто виношував цю ідею і боровся за неї, вже немає у живих, та вони заслуговують на вічну шану і вдячність. Їхні молитви та молитви багатьох тих, хто нині знаходився на площі, дійшли до Ісусового серця.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою.
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos».
в Бердичеві на установчих зборах створена Бердичівська міськрайонна громадська організація "Добра справа" (БМРГО "Добра справа"). Головою нової організації обрано Балюка Юрія Васильовича. "Добра справа" своєю місією встановила розробку та впровадження проектів у галузі освіти, культури, екології, права, молодіжної політики, туризму та спорту, соціального захисту та міжнародних стосунків.
1974 р. —
в Одесі помер Яків Самойлович Файнтух (1892-1974) – український композитор, член Спілки композиторів СРСР, який народився та тривалий час проживав у Бердичеві. Яків Файнтух працював композитором Узбецького та Російського театрів в Самарканді, був головою Відділення Союзу композиторів УзРСР. В буремні 30-ті роки – ініціатор нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його "Сюїта" (1927) – взірець вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор – й сьогодні присутня в репертуарі сучасних виконавців. Детальніше...
1927 р. —
бердичівський пивзавод, що до Жовтневої революції 1917 року належав чеському підприємцю Станіславу Чепу, на два роки бере в оренду Давид Козловський. В акті передачі відзначалося, що на серпень 1927 року завод мав лагерних діжок місткістю 2600 відер, бродильних чанів на 750 відер. Цікаво, що місткість лагерного посуду в довоєнний час (до 1914 року) була значно більшою та становила 8000 відер.
1919 р. —
начальником Бердичівського гарнізону Антонюком оголошується наказ, яким він зобов’язує всі установи та громадян міста зареєструвати легкові та вантажні машини, мотоциклети та велосипеди у батальйоні зв'язку, що діє при дивізії на Лисій Горі. У разі невиконання цього наказу винні будуть покарані двома місяцями тюрми, або штрафом у розмірі до 3000 рублів. Цим же наказом дозволяється їздити по місту на автомашинах зі швидкістю не більше 15 верст на годину (16 кілометрів за годину).
О пів на одинадцяту вщент заповнена площа перед Кляштором Босих кармелітів, затамувавши подих та відкривши серця, зустрічала національну святиню, помолитися якій люди йшли за багато-багато кілометрів – Ікону Матері Божої Бердичівської. У 2012-му весь католицький світ відзначив 256-ту річницю її коронації. Понад 20 років священики і парафіяни чекали на день, коли образ Пресвятої Діви Марії посяде своє належне місце у Верхньому храмі Санктуарію і ось цей момент настав: 9-го червня Верхній храм був відкритий. За диво повернення Марії до нього закликав подякувати Всевишньому настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії отець Бенедикт Крок. Багатьох серед тих, хто виношував цю ідею і боровся за неї, вже немає у живих, та вони заслуговують на вічну шану і вдячність. Їхні молитви та молитви багатьох тих, хто нині знаходився на площі, дійшли до Ісусового серця.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою. 
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos». 
