Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю найманих працівників, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не пізніше 20 числа наступного місяця.
Так як театр починається з вішалки, так і будь яка лікарня починається з приймального відділення. З саме з нього по суті і складаються перші враження про медичний заклад в цілому, оскільки більшість пацієнтів потрапляють на лікування в стаціонарі через приймальне відділення.
Ну, вот и можно начинать смотреть поединок. На шахматной доске Бердичева установлены практически все фигуры, игра «выбери меня депутатом Верховной Рады» практически началась. Перед началом поединка представляем соревнующие стороны, которые реально претендуют на бесплатную любовь бердичевлян. Лиц, фамилии которых я не озвучил в своем эссе, прошу прощение – я пишу так, как думаю.
вперше на сторінках української версії міжнародного чоловічого журналу Playboy з'явилась бердичівлянка – Юлія Бричковська. Вона народилась у Бердичеві в 1986 році. Її зріст становить 171 см, вага 54 кг, об'єм груди-талія-стегна відповідно 90-61-94 см. Юлія вважає, що у неї немає недоліків, і не хвилюється з цього приводу. У вересні Юлія Бричковська стала дівчиною місяця української версії журналу Playboy, а вже у листопаді – російської версії цього ж журналу. Детальніше...
2008 р. —
під час відкриття IX Днів польської культури у Бердичеві у приміщенні бердичівської загальноосвітньої школи №15 відкрито музейну кімнату пам'яті англійського письменника та мореплавця, уродженця Бердичівщини Джозефа Конрада (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський, 1857-1924). Експонатами виставки стали книги Джозефа Конрада і матеріали про життя видатного письменника – статті і фотографії, взяті з малої Батьківщини – з села Терехове. Також у музеї розміщено фотозвіт про поїздку учнів школи у 2007 році до польського міста Тихе на 150-річчя з дня народження Джозефа Конрада.
у Бердичеві пройшли VII Дні польської культури. В рамках проведення Днів відбулась презентація польської суботньої школи, створеної на міської базі загальноосвітньої школи №3, виступи колективів польської громади міста, виступи художніх колективів з Польщі.
2001 р. —
до 60-ї річниці масових розстрілів євреїв у Бердичеві поряд з пам'ятним знаком, що розташований навпроти машинобудівного коледжу по вулиці Молодогвардійській, встановлено пам'ятну стелу Праведникам Світу. Напис на стелі:
"Той, хто врятував одне життя – врятує весь світ. Єврейський народ ніколи не забуде ваш благородний вчинок і буде передавати ваші імена із покоління у покоління як приклад високої людяності та злагоди між нашими народами. Праведникам Світу від єврейської громади м. Бердичева". Цей пам'ятний знак став першим пам’ятником такого плану на теренах України та країн СНД.
1971 р. —
на першому поверсі новозбудованого п’ятиповерхового будинку по вулиці Карла Лібкнехта, 128 (біля залізничного вокзалу, нині вулиця Європейська), почала функціонувати медична аптека №179. Директором аптеки призначено Льва Ісаковича Бикова. Аптека успішно діяла впродовж наступних десятиліть, у 90-х стала комунальним підприємством. Нажаль, комунальна аптека не витримала конкуренції з приватними аптеками, значна кількість яких з'явилась на початку 2000 років, і у вересні 2013 року аптека №179 у зв'язку зі збитковістю призупинила свою роботу.
1929 р. —
у Бердичеві в родині службовця народився Стер Якович Єлісаветський (1929-2006) – історик, дослідник геноциду єврейського народу в Бердичеві, автор публіцистичної книги "Бердичевская трагедия" (1991 р.). Йому належить велика заслуга у дослідженні геноциду єврейського народу та увічненні місць масової страти жертв нацизму. Саме завдяки ініціативі Стера Єлісаветського, за сприяння громадськості та Бердичівської державної районної адміністрації, 1995 року на братській могилі поблизу с. Жидівців (нині – с. Радянське) встановлено пам'ятну стелу жертвам фашизму. Помер Стер Якович Єлісаветський у Києві 24 грудня 2006 року.
Бердичівська школа стрибунів у висоту Лонського далеко відома за межами України. Приємно, що і нині, після смерті Віталія Олексійовича Лонського, про бердичівську школу стрибунів не забувають. Нещодавно завершились Юнацькі Олімпійські ігри у Китаї, у них брало участь більше 10 тисяч спортсменів, серед яких і спортсмени збірної України. Єдиним представником Житомирської області у складі збірної України був бердичівлянин Олександр Баранніков, який зайняв у Китаї четверте місце. Нині у спортсменів висотників завершується сезон, тому, щоб підвести його підсумки, ми вирішили поспілкуватись з тренером Олександра Бараннікова – Ігорем Лонським, сином знаменитого Віталія Лонського, який продовжує славні традиції свого батька і готує нову плеяду стрибунів у висоту, вихованців знаменитої школи Лонського.
Такая ужасная новость посетила Бердичев в эти выходные. Мы получили комментарий от руководства бердичевской милиции и своих источников, и теперь можем рассказать правду о краже года по-бердичевски. В пять утра простой бердичевлянин, который помогает родственнику заниматься кожевенным бизнесом, приехал домой. Возле дома его остановили два человека в форме милиции. Установив личность бердичевлянина, милиционеры дали знак еще трем гражданским лицам, находившимся в темном микроавтобусе «Мерседес». Подошедшие люди представились бердичевлянину сотрудниками СБУ, и показали свои документы. После этого все вместе прошли в дом бердичевлянина, где объявили ему о подозрении в незаконном занятии предпринимательской деятельностью и расчетами фальшивыми долларами США.
15 вересня — знаковий день у нинішньому дочасному виборчому процесі. Згідно із календарним планом, затвердженим ЦВК, цього дня завершується процес висування кандидатів у народні депутати від політичних партій І хоча критичною позначкою є час у 23.59 15 вересня, нині особливої активності від партій не спостерігається. Принаймні, хоча у останні дні чимало партій і провели свої з’їзди, на котрих висунули кандидатів як по списку, так і мажоритарників, на офіційному сайті ЦВК станом 12.50 15 вересня відомості про кандидатів, практично, відсутні.
у переддень професійного свята в Бердичеві відбулось відкриття оновленої пожежної частини по вулиці Красіна: пожежний пост на Красіна реорганізовано в 4-у державну пожежну частину Бердичівського районного відділу МНС. В урочистій церемонії відкриття взяли участь міський голова Василь Мазур, начальник відділу по роботі з персоналом та організаційно-штатної роботи Людмила Павлюк, начальник бердичівського районного відділу МНС Ігор Шевчук. Відбулось перерізання червоної стрічки і міський голова вручив Ігорю Степанову, начальнику ДПЧ №4, символічний ключ від оновленої частини.
2009 р. —
у Посольстві Німеччини у Києві відбулась українська прем’єра документального фільму "Бердичів" про Голокост у нашому місті. Показ фільму був приурочений до 68-ї річниці Бердичівської трагедії. Цей фільм – частина роботи влади Німеччини по збереженню пам'яті про Голокост європейського єврейства. Автор фільму – німецький режисер Томас Верніке – у грудні 2007 року побував у Бердичеві та Радянському, де зустрівся з євреями, що пережили Голокост – Михайлом Ваншельбоймом, Ідою Берзон, Беллою Рейнсдорф, Ісаком Бакмаевим, а також зі свідками тих подій – Надією Гончарук, Оленою Латик та іншими.
2001 р. —
міськрайонна газета "Земля Бердичівська" оголосила конкурс серед своїх читачів на право потрапити до Бердичівської книги рекордів Гіннеса. На конкурс редакція приймає курйозні випадки, унікальні знахідки, цікаві події, що сталися на Бердичівщині. Першим претендентом до внесення у книгу став учень 5-го класу загальноосвітньої школи №4 Костянтин Мороз, який знайшов величезного їстівного гриба.
1997 р. —
у висвяченому Свято-Преображенському храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату, що розміщений на вулиці Червоній, 28, відбулась перша Служба Божа. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися й причаститися.
1991 р. —
вперше за п’ятдесят років у Бердичеві відбулась заупокійна відправа на місці розташування єврейського гетто, звідки у вересні 1941 року пішли у небуття біля 30 тисяч євреїв Бердичева та округи. Траурний мітинг пройшов на вулиці Миру, яку від магазину "Валентина" до міського ринку заполонили тисячі бердичівлян. Слово перед мікрофоном взяли родичі тих, хто загинув у вересні сорок першого, виступили й ті, кому вдалося врятуватись завдяки допомозі простих людей. Траурний молебень відправив рабин, який прибув з Нью-Сквири (США). По завершенні мітингу учасники колоною рушили до фортеці, на території якої знаходиться братська могила. Попереду колони майоріли державний червоно-синій прапор України, прапор Ізраїлю та, як ознака нового часу, жовто-блакитний прапор. На братській могилі слова промови виголосили настоятель Свято-Миколаївської церквиотець Григорій та член міської єврейської общини Михайло Вінер.
1941 р. —
в ніч з 14 на 15 вересня район єврейського гетто біля Яток був оточений окупаційними військами та поліцією. На світанку спеціальна зондеркоманда айнзацгрупи "С" спільно з поліцаями увірвались до гетто і почали виганяти людей на базарну площу. Немічних хворих і слабких, в основному стариків і дітей, вантажили на 3- та 5-тонні автомашини, інших гнали великими партіями пішки до місць страти. Щоб заглушити крики й плач приречених, під час розстрілу весь день над місцями страти кружляли чотири німецькі літаки. Всього цього дня було страчено 18640 мирних жителів. Бердичівська трагедія вересня 1941 року – перший масовий геноцид єврейського населення, здійснений гітлерівцями в Європі й Радянському Союзі. У 1983 році на правому боці дороги, що веде з Бердичева на Райгородок, встановлено пам'ятний знак – вертикальну стелу з граніту. У 1987 році в п'яти місцях масових поховань також встановлено меморіальні знаки. У Бердичеві на місці, де знаходилось єврейське гетто, у 1999 році встановлено пам'ятний знак з присвятним написом на українській мові та івриті:
"В цьому районі в 1941 р. було розташоване єврейське гетто. Звідси пішли у вічність 30 000 євреїв м. Бердичева, розстріляних фашистами".
1938 р. —
у селі Яремичі Старокостянтинівського району на Хмельниччині народилася Поліна Іванівна Соболь – інженер, педагог, партійний функціонер. Свою діяльність у Бердичеві Поліна Іванівна розпочала у 1963 році викладачем в училищі механізації сільського господарства №3 (Трикутник), у 1971 році запрошена до роботи у міський комітет Комуністичної партії завідуючою ідеологічним відділом. Секретар, а згодом другий секретар з питань промисловості міськкому Компартії України, Поліна Соболь займалася питаннями промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку. Вісім років – з грудня 1985 року по листопад 1993 року – вона працює директором Бердичівського машинобудівного технікуму. За роки активної діяльності Поліна Соболь шість разів обиралася депутатом Бердичівської міської ради. Під час своєї останньої каденції вона була, так би мовити, старійшиною депутатського корпусу міської ради п’ятого скликання, очолювала комісію з питань охорони здоров'я, екології та соціального захисту населення міста. За багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади міста Бердичева, активну депутатську діяльність 16 липня 2008 року Поліні Іванівні Соболь присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1923 р. —
у селі Красносілка нині Олександрівського району Кіровоградській області народився Коваленко Веніамін Дмитрович – педагог, учасник Великої Вітчизняної війни. З початком війни Веніамін Коваленко проходить скорочений курс військового училища, після закінчення якого отримує спеціальність офіцера-зв’язківця. У грудні 1943 року – січні 1944 року командир штабного взводу 338-о гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії технік-лейтенант Веніамін Коваленко приймає участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. По війні Веніамін Коваленко працює народним суддею у Бердичеві, з 1954 по 1958 рік – вчителем фізики у середній школі села Половецьке Бердичівського району, з 1958 року – штатним викладачем з математики та електротехніки у Бердичівському другому ремісничому училищі (нині ПТУ №4). Розглянувши звернення міської ради ветеранів від 3 квітня 2000 року та ради ветеранів 17-ї Києво-Житомирської артилерійської дивізії від 3 січня 2000 р., враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, рішенням Бердичівського міськвиконкому за №270 від 25 квітня 2000 року Коваленко Веніаміну Дмитровичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1914 р. —
в селі Студене нині Ілекського району Оренбурзької області (Росія) народився Петро Іванович Орєхов (1914-1981) – танкіст, командир танкового батальйону, який у складі 44-ї гвардійської танкової бригади у січні 1944 року прийняв участь у визволенні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. За героїзм, проявлений у боях за наше місто Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року Петру Івановичу Орєхову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі "Золота Зірка" (№4084). У 1969 році з нагоди 25-ї річниці звільнення Бердичева від німецько-фашистських загарбників Петру Орєхову присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1904 р. —
поліції міста Бердичева вдалося вислідити типографію соціал-демократичної групи, що нелегально діяла у місті. В ніч на 15 вересня типографію було розгромлено. Під час обшуку на квартирі, де розміщувалась типографія, агенти охранки виявили більше одного пуда типографських шрифтів, біля 1600 екземплярів прокламацій соціал-демократичної групи, іншу нелегальну літературу.
У журналістиці не прийнято писати чи говорити від першої особи. Тим не менше, цей матеріал я пишу не як журналіст, а як звичайний виборець. Тож і звертаюся від першої особи (згідно норм української мови) до іншої першої особи (згідно політичного розкладу) — народного депутата України по 63-му виборчому окрузі Анжеліки Лабунської.
На вшанування пам’яті тисяч безвинних жертв Великої Вітчизняної війни, 15 вересня об 11:00 год.,
біля пам’ятного знака жертвам Холокосту по вул. Молодогвардійській,
відбудеться мітинг-реквієм пам’яті жертв масових розстрілів євреїв фашистами
та покладання квітів до пам’ятних місць.
на площі перед міським Палацом культури пройшли XVI Міжнародні змагання зі стрибків у висоту "VI Меморіал В. Лонського". Як завжди, на турнір прибули спортсмени з України, Росії, Білорусії та Ізраїлю. Серед них були чемпіон світу-2005 Юрій Крімаренко та чемпіон світу-2009 серед юніорів Дмитро Кройтер, який також є в деякій мірі вихованцем бердичівської школи, оскільки його тренер Анатолій Шафран сам є вихованцем Віталія Лонського. У жіночій програмі перемогла бердичівлянка Наталія Гапчук з результатом 192 см, друге місце у Вікторії Стьопиної – 190 см., третє – Оксана Окунева – 183 см. У чоловіків перше місце посів Віктор Шаповал (Вінниця) – 234 см., друге місце – Дмитро Дем’янюк (Львів) – 230 см. Третє місце поділили Олександр Шустов (Москва) та Олексій Нартов (Харків) – 225 см. Детальніше...
2004 р. —
на площі біля міського Палацу культури відбулися Міжнародні змагання зі стрибків у висоту "І Меморіал Віталія Лонського". Перед початком змагань виступив міський голова Василь Мазур, який привітав спортсменів з Днем фізкультури і спорту та запропонував хвилиною мовчання вшанувати засновника цих змагань зі стрибків у висоту Заслуженого тренера СРСР та України Віталія Олексійовича Лонського. Вперше турнір проходив без участі Віталія Олексійовича, який помер навесні, 20 квітня. І вперше на турнір не приїхав жоден зарубіжний спортсмен, адже саме участь російських, білоруських, польських, ізраїльських стрибунів створювала на турнірі неповторну напругу суперництва. За результатами змагань перемогу серед жінок отримала чемпіонка світу серед юніорок Ірина Коваленко (Біла Церква) з результатом 185 см. Серед чоловіків перемогу здобув Андрій Соколовський (Вінниця) з результатом 228 см.
2003 р. —
у місті Реау (Баварія, Німеччина), відбулось урочисте відкриття персональної виставки бердичівського художника Григорія Федоровича Положевця під назвою "Через мистецтво – до сердець". На огляд відвідувачів було представлено 40 робіт майстра, виконаних в техніці олія, акварель, олівець. Це вже друга персональна виставка в житті Григорія Федоровича, перша пройшла у 1995 році також у виставковій залі центральної ощадної каси міста Реау.
Шолом тебе, счетчик случайностей, и невдалый кум Самого повелителя Мордора Ъердичевского леса, уважаемый сам себя орк неВитБер. Голубиная почта принесла в наше дупло твое письмо, выцарапанное ногтем на засохшей какашке буйвола. В нем ты жалуешься на Судьбу и пытаешься понять смысл любви и ненависти, обвиняешь Духов в несправедливости, и считаешь, что тебя хотят заставить молчать с помощью заклинаний «Украинская армия» и «Прокуратура, раз, два, три, сюда ходи». После прочтения твоего письма печаль осени пришла в мое сердце. И хотя являюсь я сторонником научной теории, что только меч Громовержец, пропущенный через грудную клерку орка, поможет стать орку на сторону Света, хочу объяснить тебе твои орчьи проблемы, да достигнут они твоего седалищного мозга и зажгут лучину истины.
На початку осені, в Бердичеві традиційно проходить всеукраїнська виставка собак, організаторами якої виступають члени Бердичівського осередку КСУ на чолі з головою Нелею Бишко. Цього року в місто завітали понад п’ять сотень породистих собак та їхніх власників з усієї України. Крім того, проходили монопородні виставки: Бігль, Бульдог, Американський Кокер Спанієль, Китайський Чубатий Собака, Ши-тцу.
Бердичевские «Крылья Феникса» в своем порыве «Вижу цель, препятствий не вижу» являются полным аналогом своего гуру, советника президента Украины Юрия Бирюкова. Такие самоотверженные, с космическими заданиями, которые реализуются в важные дела. Нашей родной 26 артиллерийской бригаде нужен транспорт? Без проблем! И вот уже три джипа коптят бердичевское небо в рамках проекта «Джипы для 26 артбоигады», ремонтируются, красятся…
Так як театр починається з вішалки, так і будь яка лікарня починається з приймального відділення. З саме з нього по суті і складаються перші враження про медичний заклад в цілому, оскільки більшість пацієнтів потрапляють на лікування в стаціонарі через приймальне відділення.
Бердичівська школа стрибунів у висоту Лонського далеко відома за межами України. Приємно, що і нині, після смерті Віталія Олексійовича Лонського, про бердичівську школу стрибунів не забувають. Нещодавно завершились Юнацькі Олімпійські ігри у Китаї, у них брало участь більше 10 тисяч спортсменів, серед яких і спортсмени збірної України. Єдиним представником Житомирської області у складі збірної України був бердичівлянин Олександр Баранніков, який зайняв у Китаї четверте місце. Нині у спортсменів висотників завершується сезон, тому, щоб підвести його підсумки, ми вирішили поспілкуватись з тренером Олександра Бараннікова – Ігорем Лонським, сином знаменитого Віталія Лонського, який продовжує славні традиції свого батька і готує нову плеяду стрибунів у висоту, вихованців знаменитої школи Лонського.
Семенченко и Береза назвали изменника, виновного в трагедии под Иловайском, где погибли не менее 200 украинских военных.
На початку осені, в Бердичеві традиційно проходить всеукраїнська виставка собак, організаторами якої виступають члени Бердичівського осередку КСУ на чолі з головою Нелею Бишко. Цього року в місто завітали понад п’ять сотень породистих собак та їхніх власників з усієї України. Крім того, проходили монопородні виставки: Бігль, Бульдог, Американський Кокер Спанієль, Китайський Чубатий Собака, Ши-тцу.
