В селі Петрецово Калязінського
повіту Тверської губернії (нині – Калязінський район Тверської області) в
родині селянина-бідняка народився Жуков Георгій Миколайович (1918-2002)
– учасник Великої Вітчизняної війни, який тривалий час проживав у місті
Бердичеві. Георгій Миколайович приймав активну участь у громадському
житті міста, став одним з засновників ветеранського руху в Бердичеві.
Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №270 від 25
квітня 2000 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при
звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого
війною господарства, велику військово-патріотичну роботу Георгію
Миколайовичу Жукову було присвоєно звання "Почесний громадянин міста
Бердичева". Помер Георгій Жуков 2 квітня 2002 року, похований в
Бердичеві на загальноміському кладовищі.
Детальніше...
1911 р. —
згідно з наказом царського
прем’єр-міністра Петра Столипіна у Бердичеві, як і по всій країні,
створюється земська управа, яка як орган місцевого врядування взяла на
своє повне утримання дільничний ветеринарний персонал, його роз'їзди в
межах повіту та лікування тварин, які перебували у власності населення.
1850 р. —
о 7-й годині ранку в
римсько-католицькому костьолі св. Варвари видатний французький
письменник Оноре де Бальзак (1799-1850) взяв шлюб з 46-річною Евеліною
Ганською (1801-1882), поміщицею із с. Верхівні (нині Ружинський район),
яка походила з древнього войовничого польського роду, володіла великими
статками та маєтком. На вінчанні були присутні за свідків дочка Евеліни —
Анна та київський губернський маршал дворянства Густав Олізар. Також
був присутній чоловік Анни граф Жорж Мнішек. Вінчав пару Житомирський
прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський, надісланий
Луцько-Житомирським єпископом, та канонік Йосип Білобоцький. Після
церемонії Бальзак заявив Евеліні:
"Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! ... У твоїй особі я підкорив Росію". Книга із записом реєстрації шлюбу нині зберігається у Державному архіві Житомирської області.
13 число стало для нашого міста нещасливим: цього дня біля 15.30 годині в одній з квартир другого поверху будинку по вулиці МЮДа, 5, стався вибух побутового газу. Жителі сусідніх квартир викликали пожежників та швидку допомогу, але як показали наступні події, принаймні для однієї мешканки будинку допомога вже не потрібна була – вона загинула. Того ж дня жителів п’яти квартир, що зазнали значних пошкоджень, відселили. Через два дні Бердичів відвідав перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства Олександр Мазурчак. Мета візиту — визначення подальшої долі мешканців будинку по вулиці МЮДа. Детальніше...
1986 р. —
рішенням виконкому міської Ради за активну участь в громадсько-політичному житті міста директору машинобудівного заводу "Прогрес" Олексію Андрійовичу Шабельнику (1926-2008) присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Шістнадцять років відпрацював Олексій Шабельник на посаді директора. Саме за його правління заводом споруджено велику кількість об’єктів не тільки промислового, але й соціального призначення: житлові будинки для працівників, дитячі садки, новий корпус 10-ї школи та 4-го ПТУ, спортивний зал, профілакторій у Кустині та інші. Нині ім'я Олексія Шабельника носить міський Палац культури (колишній Палац культури заводу "Прогрес", перший камінь якого заклав саме Олексій Андрійович). Детальніше...
1761 р. —
при кляшторі Босих Кармелітів засновано братство Доброї Смерті. Всього при кляшторі діяли різні братства: Святої Трійці, Святого Скапулярію, Доброї Смерті, св. Яна Непомуцена, св. Тадея Апостола, св. Теклі.
місто у рамках передвиборної агітаційної кампанії до Верховної Ради України відвідав лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко (згодом Президент України у 2005-2010 рр.). Зустріч з громадськістю міста відбулась у приміщенні міського Палацу культури.
виконавчий комітет Бердичівської міської ради приймає рішення №96 про закриття середньої школи №9, що розміщена у будинку по вулиці Свердлова, 26/2. Будинок, у якому розміщувалась школа, був збудований на початку століття і за час своєї експлуатації прийшов у непридатність, основін будівельні конструкції загрожують обрушенням. Через деякий час, а саме 1 квітня 1996 року навчання в школі №9 припинилось назавжди. А сам будинок знесли у серпні 1997 року і на його місці збудували автозаправну станцію.
цього дня в Бердичеві організовано туристський клуб, що отримав назву "Ентузіаст". Від заснування та впродовж наступних тринадцяти років роботою клубу на громадських засадах керувала Валентина Нечаєва.
1939 р. —
в селищі Гришківці Бердичівського району в селянській родині народився Володимир Олександрович Волощук (1939-1999) – громадсько-політичний діяч. Впродовж 80-90-х років минулого століття Володимир Волощук був першим секретарем Бердичівського міському Компартії України, двічі обіймав посаду голови міської ради та виконкому. Володимир Олександрович трагічно загинув 17 лютого 1999 року – у розквіті сил. Похований у Бердичеві на алеї почесних поховань міського кладовища. За багаторічну сумлінну працю в органах влади міста та на партійних посадах, активну участь у громадсько-політичному житті Володимиру Волощуку посмертно присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1936 р. —
бердичівляни мали можливість ознайомитись з високим виконавчим мистецтвом Ленінградського пересувного театру Руської опери (художній керівник Кононович А.В., директор опери Андрєєв Л.К.), гастролі якого розпочались цього дня. На сцені Бердичівського театру йшли опери "Борис Годунов", "Демон", "Аїда", "Євгеній Онєгін" та інші.
Кілька днів тому в кафе «Золота Підкова» сталась незвична пригода. Ну, спочатку було все як завжди – пили, гуляли, танцювали. Потім слово за слово, кулак на кулак, і розпочались, як кажуть в Бердичеві, «розборки». Може б лише кулаками і обійшлось, але ось в руках одного з «розборщиків» з’явився пістолет…
В Бердичеве кроме ночных клубов, алкоголя и бани появился новый вид досуга – современный кинотеатр! Кинотеатр разместился в левом крыле 3 этажа ТРЦ им. О. де Бальзака. Кинотеатр имеет 50 посадочных мест, оборудован современным оборудованием, в том числе и для просмотра фильмов в 3D.
Міжнародний жіночний день в Бердичеві всім містом святкували 7 березня в міському Палаці культури імені Олексія Шабельника. Розпочалося свято за графіком о 15-ій годині. Усі проходи в головній залі були переповнені від початку й до завершення – і це все притому, що дійство тривало близько двох годин. Поки у Стамбулі арештовували активісток FEMEN, а в столиці України ходили по Майдану феміністки, відстоюючи права жінок, найкраща половина людства в Бердичеві насолоджувалася неперевершеною концертною програмою. Подивитися було справді на що - місцеві співаки, колективи, талановиті діти, бердичівські учасники телевізійного шоу «Україна має талант». Дух боротьби за власні права, перетворився на намагання отримати найбільшу насолоду від уваги протягом 24 годин на весь наступний рік.
З творчістю видатного українського поета та борця за незалежність Тараса Григоровича Шевченка знайомий кожен житель міста Бердичева, а тому 9 березня у день народження цього видатного діяча і мислителя громадськість об 11-00 зібралась біля пам’ятника поета, щоб покладанням квітів вшанувати пам'ять свого національного героя. Серед присутніх були працівники освіти, військовослужбовці, представники міської влади, молодші жителі міста та люди пенсійного віку – словом ті, хто не міг залишитися осторонь від цієї знаменної дати.
Здається, твори цієї людини складалися з таких самих літер, як і вірші багатьох його колег-поетів. Та диво дивне! Пропускаючи крізь себе різного роду сотні римованих рядків, людська душа залишалася байдужою до них, у той час, коли мало не кожне слово ікони української поезії – великого Кобзаря – змушує й досі хвилюватися кожну її струну. У 1-й школі, що носить Тарасове ім’я, згадували творчість Шевченка – людини, громадянина, поета, який не належить до жодного зі сторіч.
Якби лишень здогадувалися свого часу дітлахи, що то за місце, куди привели їх одного дня їхні батьки! Ну ніяк не вгомоняться тамтешні вихователі: то візьмуть – і перетворять дитсадок на країну Ввічливих малят. А тут дивишся – ти вже у господарстві Юних кухариків. Не пройшло й місяця, а у закладі проводять День творчості і фантазії. Та все мало педагогам. Стверджують, що їхня «Мальва» – дитячий садок № 27 – най-най-най у Бердичеві. Меншою мірою, як жодна інша, багата на маленьких талановитих лицедіїв. Не встиг ще хтось засумніватися, як за командою невидимого Режисера усі групи «Мальви» – від наймолодшої до найстаршої – перетворилися на справжні осередки театрального мистецтва. У старшій групі ось один дідок забув рукавичку і у ній оселилися різні звірята. Зрештою місця вистачило усім: і екстремальній жабці, і красуні-лисичці, і вовчику-залатаному бочкові, і навіть ведмежаті-хіп-хоперу.
Відомі на весь світ позивні дали старт спеціальному завданню, що його у режимі абсолютно неповної секретності мав виконати особовий склад Бердичівського гарнізону. Завдання те буде поважче бойового: красиво, витончено, легко і невимушено зізнатися у коханні прекрасній половині місцевого воїнства. Що казати, напередодні 8-го Березня зробити це не так-то вже й просто. Та чи то бердичівські чоловіки-військові й справді неперевершені, чи то жінки налаштувались виключно на приймання палких зізнань, та велика зала Будинку офіцерів була наскрізь просочена весняно- сонячними флюїдами. З цієї причини, мабуть, по-особливому світилося обличчя головного військового Бердичева Андрія Маліновського. Як свято не перейменовуй, констатував командир 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, суть залишається тією самою – 8 Березня, як і раніш, є святом Жіноцтва, Краси, Весни та Розквіту усього прекрасного.
Ну все… Не встояв-таки чоловічий, сильний та мужній лютий перед чарами тендітної і квітучої березневої весни… У повітрі запахло любов’ю, повсюди співи та декламації про кохання та прекрасне створіння – жінку, а це значить, що вже на самісінькому носі День 8-го Березня. І це неправда, що винуватиці свята не чекають на нього, хоча нерідко знають наперед все, що на них чатує у цих 24 години. Меншою мірою, обличчя тих чарівниць, котрих запросили на святкування до районного Будинку культури, виглядали радісними та світлими. Можливо тому, що передчували на чудові подарунки і сюрпризи від своїх обранців, а можливо від того, що на урочистому зібранні їх щиро вітали та зичили від Бога – здоров’я, а від природи – сил головні чоловіки району.
православне духовенство міста на чолі з високопреосвященнійшим архієпископом Житомирським та Новоград-Волинським Гурієм здійснили закладення першого каменю нового храму в честь святого Георгія, який буде збудовано по вулиці Білопільській, 22-а (поряд з колишньою військовою частиною).
Березневий вернісаж у Музеї історії Бердичева створили місцеві художники та народні майстри. Щороку до Восьмого березня митці-чоловіки відбирають кращі з кращих своїх творів, аби порадувати ними прекрасну стать.
Хай за вікном ще лежать кучугури, але весна вже добре дає знати про своє наближення. А весна – це завжди свято, особливо для прекрасної половини людства. Весна сама мов жінка, бентежить душі і несе тепло, а жінки, як весна – мінливі і непередбачувані. Напевно недарма саме весною, коли природа оживає, даючи всьому живому сили і бентежить нас своїми примхами, жінки приймають вітання, квіти та подарунки на честь такого прекрасного свята - Восьмого Березня.
Саме квіти перед весняним святом краси і ніжності стали приємним сюрпризом для мешканок Бердичівського району, які прийшли на урочистий концерт в районний будинок культури. Кожній жінці при вході вручали білу троянду і слід зазначити, що отримавши квітку, як вияв уваги до них, жінки одразу ж на очах змінювались – в них сяяли очі і розправлялись плечі, коли вони йшли в зал.
До Міжнародного жіночого дня залишилось менше доби, тож центральний міський ринок потопає в квітах. Асортимент тішить різноманіттям і насиченістю кольорів, кожна жінка навіть мимохіть милувалась такою красою. Як розповідають продавці, люди розпочали купувати квіти з самого ранку, щоб поздоровити колег чи близьких. Стосовно цінової політики, то вибір на будь який гаманець.
Кілька днів тому в кафе «Золота Підкова» сталась незвична пригода. Ну, спочатку було все як завжди – пили, гуляли, танцювали. Потім слово за слово, кулак на кулак, і розпочались, як кажуть в Бердичеві, «розборки». Може б лише кулаками і обійшлось, але ось в руках одного з «розборщиків» з’явився пістолет…
Міжнародний жіночний день в Бердичеві всім містом святкували 7 березня в міському Палаці культури імені Олексія Шабельника. Розпочалося свято за графіком о 15-ій годині. Усі проходи в головній залі були переповнені від початку й до завершення – і це все притому, що дійство тривало близько двох годин. Поки у Стамбулі арештовували активісток FEMEN, а в столиці України ходили по Майдану феміністки, відстоюючи права жінок, найкраща половина людства в Бердичеві насолоджувалася неперевершеною концертною програмою. Подивитися було справді на що - місцеві співаки, колективи, талановиті діти, бердичівські учасники телевізійного шоу «Україна має талант». Дух боротьби за власні права, перетворився на намагання отримати найбільшу насолоду від уваги протягом 24 годин на весь наступний рік.
Здається, твори цієї людини складалися з таких самих літер, як і вірші багатьох його колег-поетів. Та диво дивне! Пропускаючи крізь себе різного роду сотні римованих рядків, людська душа залишалася байдужою до них, у той час, коли мало не кожне слово ікони української поезії – великого Кобзаря – змушує й досі хвилюватися кожну її струну. У 1-й школі, що носить Тарасове ім’я, згадували творчість Шевченка – людини, громадянина, поета, який не належить до жодного зі сторіч.
Якби лишень здогадувалися свого часу дітлахи, що то за місце, куди привели їх одного дня їхні батьки! Ну ніяк не вгомоняться тамтешні вихователі: то візьмуть – і перетворять дитсадок на країну Ввічливих малят. А тут дивишся – ти вже у господарстві Юних кухариків. Не пройшло й місяця, а у закладі проводять День творчості і фантазії. Та все мало педагогам. Стверджують, що їхня «Мальва» – дитячий садок № 27 – най-най-най у Бердичеві. Меншою мірою, як жодна інша, багата на маленьких талановитих лицедіїв. Не встиг ще хтось засумніватися, як за командою невидимого Режисера усі групи «Мальви» – від наймолодшої до найстаршої – перетворилися на справжні осередки театрального мистецтва. У старшій групі ось один дідок забув рукавичку і у ній оселилися різні звірята. Зрештою місця вистачило усім: і екстремальній жабці, і красуні-лисичці, і вовчику-залатаному бочкові, і навіть ведмежаті-хіп-хоперу. 
Відомі на весь світ позивні дали старт спеціальному завданню, що його у режимі абсолютно неповної секретності мав виконати особовий склад Бердичівського гарнізону. Завдання те буде поважче бойового: красиво, витончено, легко і невимушено зізнатися у коханні прекрасній половині місцевого воїнства. Що казати, напередодні 8-го Березня зробити це не так-то вже й просто. Та чи то бердичівські чоловіки-військові й справді неперевершені, чи то жінки налаштувались виключно на приймання палких зізнань, та велика зала Будинку офіцерів була наскрізь просочена весняно- сонячними флюїдами. З цієї причини, мабуть, по-особливому світилося обличчя головного військового Бердичева Андрія Маліновського. Як свято не перейменовуй, констатував командир 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, суть залишається тією самою – 8 Березня, як і раніш, є святом Жіноцтва, Краси, Весни та Розквіту усього прекрасного.
Ну все… Не встояв-таки чоловічий, сильний та мужній лютий перед чарами тендітної і квітучої березневої весни… У повітрі запахло любов’ю, повсюди співи та декламації про кохання та прекрасне створіння – жінку, а це значить, що вже на самісінькому носі День 8-го Березня. І це неправда, що винуватиці свята не чекають на нього, хоча нерідко знають наперед все, що на них чатує у цих 24 години. Меншою мірою, обличчя тих чарівниць, котрих запросили на святкування до районного Будинку культури, виглядали радісними та світлими. Можливо тому, що передчували на чудові подарунки і сюрпризи від своїх обранців, а можливо від того, що на урочистому зібранні їх щиро вітали та зичили від Бога – здоров’я, а від природи – сил головні чоловіки району. 
Березневий вернісаж у Музеї історії Бердичева створили місцеві художники та народні майстри. Щороку до Восьмого березня митці-чоловіки відбирають кращі з кращих своїх творів, аби порадувати ними прекрасну стать.
Хай за вікном ще лежать кучугури, але весна вже добре дає знати про своє наближення. А весна – це завжди свято, особливо для прекрасної половини людства. Весна сама мов жінка, бентежить душі і несе тепло, а жінки, як весна – мінливі і непередбачувані. Напевно недарма саме весною, коли природа оживає, даючи всьому живому сили і бентежить нас своїми примхами, жінки приймають вітання, квіти та подарунки на честь такого прекрасного свята - Восьмого Березня. 
До Міжнародного жіночого дня залишилось менше доби, тож центральний міський ринок потопає в квітах. Асортимент тішить різноманіттям і насиченістю кольорів, кожна жінка навіть мимохіть милувалась такою красою. Як розповідають продавці, люди розпочали купувати квіти з самого ранку, щоб поздоровити колег чи близьких. Стосовно цінової політики, то вибір на будь який гаманець.
