На Житомирщині розпочалась акція Об’єднаної опозиції «Україна проти Януковича», у ході якої ставиться мета домогтися відставки президента.
Акція спрямована на те, щоб зупинити антинародний, антиукраїнський наступ та усунути Януковича від влади, позбавивши його повноважень. Акція «Україна проти Януковича» є загальноукраїнською, її підтримали всі обласні і районні центри України.
Після публікації своїх подорожніх нотаток минулих років, доводилось вислуховувати чимало коментарів як позитивних, так і негативних, але в будь-якому разі небайдужих. Тому, повернувшись з короткочасної відпустки, вирішив продовжити цю тему.
Основний принцип нашого менталітету, на жаль, звучить саме, як «моя хата скраю». Цим ми відкидаємо усе «зайве» і створюємо собі проблеми своєю байдужістю. Відкинути власну байдужість бердичівлян закликають залізничники.
у селі Велика П’ятигірка Бердичівського району померла Михайлюк Олександра Тимофіївна (1916-1989). Трудову діяльність Олександра Михайлюк розпочала у 16-річному віці у місцевому колгоспі "Маяк". З 1947 року перейшла на молочнотоварну ферму, першою почала застосовувати в роботі доїльні апарати. У 1970 році Олександра Тимофіївна досягла п'ятитисячного надою молока і здобула першість в обласному змаганні доярок. За виробничі успіхи протягом 1965-1970 рр. цього ж року їй було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці та нагороджено орденом Леніна. Похована Олександра Тимофіївна Михайлюк у селі Велика П'ятигірка на західній околиці села, у південно-східній частині сільського кладовища. Детальніше...
1969 р. —
у Бердичеві відкрився універмаг "Ювілейний", що розмістився на місці колишнього скверу по вулиці Карла Лібкнехта (навпроти Свято-Миколаївської церкви). У новому універсальному магазині, збудованому за київським проектом, організовано 29 відділів, в яких можна купити все – від ґудзика до святкового костюму. Всього в новому універмазі працює біля 200 чоловік обслуговуючого персоналу. До речі, свою назву – "Ювілейний" – універмаг отримав у відповідності до рішення союзного уряду про будівництво ювілейних універмагів у містах країни на честь 50-и річчя утворення Радянського Союзу.
1944 р. —
на аеродромі, що розташований поряд з селом Радянське (до 1934 року носило назву Жидівці), особовому складу 339-го авіаційного бомбардувального полку дальньої дії вручено Бойовий прапор та Грамоту Президії Верховної Ради СРСР. Цей день став днем народження полку, який у подальшому громив ворога в інтересах 2-го і 4-го Українських і 1-го Білоруського фронтів, здійснивши 226 бойових вильотів та скинувши 3447 бомб загальною вагою 250 тис. кг. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 червня 1945 року за бойові дії по забезпеченню наступальних операцій, успішні бомбові удари по важливим пунктам і комунікаціям ворога і проявлені при цьому особовим складом полку героїзм, самопожертва і висока бойова виучка, полк був нагороджений орденом Суворова III ступеня. Бойові втрати полку склали 7 екіпажів. По закінченні Великої Вітчизняної війни полк дислокувався у Польщі.
1938 р. —
у Бердичеві розпочався спеціалізований ярмарок з продажу худоби та птиці. А в групах міської протиповітряної і хімічної оборони міста пройшли перші практичні заняття на відкритій місцевості.
1921 р. —
наказом по політосвіті згідно з інструкціями всі бібліотеки міста Бердичева повинні бути зареєстровані в політбібсекції. Тому оголошено реєстрацію всіх бібліотек, в тому числі приватних. Під час реєстрації бібліотеки повинні були представити списки наявних у них книжок. При невиконанні цього наказу мешканці міста, які мали бібліотеки, притягалися до суворої відповідальності.
1862 р. —
генерал Ордену кармелітів видає в Римі наказ про передачу бердичівського кармелітанського монастиря під адміністративну владу Луцько-житомирського єпископа Каспера Боровського. Єпископ Каспер Боровський мав добрі відносини з російською владою. Мав навіть у них довіру, доводом чого було ряд відзначень і факт, що на з'їзд єпископів в Римі 1862 року з нагоди канонізації японських мучеників лише йому дозволили виїхати з терену Росії. Ці відносини, однак, не врятували його від гострих конфліктів з російською владою в період спроби русифікації католицьких богослужінь: єпископ Каспер Боровський енергійно протистояв спробам впровадження російської мови до богослужінь, не прийняв "требників" російською мовою. Тому, що не піддався вмовлянням і погрозам, в 1869 був вивезений до Пермі. Його звільнили із заслання лише через тринадцять років – у 1882, але без можливості повернутися до своєї дієцезії.
О пів на одинадцяту вщент заповнена площа перед Кляштором Босих кармелітів, затамувавши подих та відкривши серця, зустрічала національну святиню, помолитися якій люди йшли за багато-багато кілометрів – Ікону Матері Божої Бердичівської. У 2012-му весь католицький світ відзначив 256-ту річницю її коронації. Понад 20 років священики і парафіяни чекали на день, коли образ Пресвятої Діви Марії посяде своє належне місце у Верхньому храмі Санктуарію і ось цей момент настав: 9-го червня Верхній храм був відкритий. За диво повернення Марії до нього закликав подякувати Всевишньому настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії отець Бенедикт Крок. Багатьох серед тих, хто виношував цю ідею і боровся за неї, вже немає у живих, та вони заслуговують на вічну шану і вдячність. Їхні молитви та молитви багатьох тих, хто нині знаходився на площі, дійшли до Ісусового серця.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою.
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos».
в Бердичеві на установчих зборах створена Бердичівська міськрайонна громадська організація "Добра справа" (БМРГО "Добра справа"). Головою нової організації обрано Балюка Юрія Васильовича. "Добра справа" своєю місією встановила розробку та впровадження проектів у галузі освіти, культури, екології, права, молодіжної політики, туризму та спорту, соціального захисту та міжнародних стосунків.
1974 р. —
в Одесі помер Яків Самойлович Файнтух (1892-1974) – український композитор, член Спілки композиторів СРСР, який народився та тривалий час проживав у Бердичеві. Яків Файнтух працював композитором Узбецького та Російського театрів в Самарканді, був головою Відділення Союзу композиторів УзРСР. В буремні 30-ті роки – ініціатор нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його "Сюїта" (1927) – взірець вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор – й сьогодні присутня в репертуарі сучасних виконавців. Детальніше...
1927 р. —
бердичівський пивзавод, що до Жовтневої революції 1917 року належав чеському підприємцю Станіславу Чепу, на два роки бере в оренду Давид Козловський. В акті передачі відзначалося, що на серпень 1927 року завод мав лагерних діжок місткістю 2600 відер, бродильних чанів на 750 відер. Цікаво, що місткість лагерного посуду в довоєнний час (до 1914 року) була значно більшою та становила 8000 відер.
1919 р. —
начальником Бердичівського гарнізону Антонюком оголошується наказ, яким він зобов’язує всі установи та громадян міста зареєструвати легкові та вантажні машини, мотоциклети та велосипеди у батальйоні зв'язку, що діє при дивізії на Лисій Горі. У разі невиконання цього наказу винні будуть покарані двома місяцями тюрми, або штрафом у розмірі до 3000 рублів. Цим же наказом дозволяється їздити по місту на автомашинах зі швидкістю не більше 15 верст на годину (16 кілометрів за годину).
Сегодня в Киеве на 71-м году жизни после продолжительной болезни умер Герой Украины, актер театра и кино, директор Национального академического драматического театра им. Ивана Франко Богдан Сильвестрович Ступка.
У підвалі п’ятиповерхівки, що на Свердлова, 12, ведеться незаконне будівництво. У цьому твердо впевнені мешканці цього будинку. Люди б’ють на сполох: на їхніх очах розвалюють фундамент з несучою стіною. У підвалі хочуть облаштувати магазин. Блага, на перший погляд, ціль, погрожує руйнацією будинку, якому вже чи не за 60, скаржаться городяни.
Десятки людей – членів інвалідських організацій Бердичева – завжди з радістю зустрічають у себе в гостях цю людину. Благодійник Петро Залізний, здається, не прощається зі своєю автівкою, на якій містом та районом розвозить допомогу людям. Вона завжди різна ця допомога: коли вдається, президент благодійної організації «Відкрите серце» відвантажує ліки, без яких людям із особливими потребами дуже важко обійтися у повсякденному житті. Ну а буває, що подарунки від Петра Залізного мають у прямому сенсі солодкий присмак. Такий, як ось цього разу, коли він розвозив шістьма місцевими інвалідськими організаціями коробки з цукерками.
в Бердичеві помер Ляшенко Петро Іванович (1917-2011) – учасник Великої Вітчизняної війни, бригадир ливарників на машинобудівному заводі "Прогрес", Почесний громадянин міста Бердичева. Петро Ляшенко народився у Бердичеві, з 16-и років – формувальник у ливарному цеху №1, працював тут більш як 40 років, очолюючи бригаду комуністичної праці. В ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року Петру Івановичу Ляшенко, учаснику Великої Вітчизняної війни, присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичів". Перебуваючи з 1986 року на заслуженому відпочинку Петро Ляшенко залишався активістом ветеранського руху: він був членом президії міської ради ветеранів, за активну роботу нагороджений численними ювілейними медалями. Похований Петро Ляшенко в Бердичеві на міському кладовищі, в секторі почесних поховань. Детальніше...
2001 р. —
Кабінет Міністрів України з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України своєю постановою №878 від 26 липня 2001 р. затвердив Список історичних населених місць України. До цього списку внесено і місто Бердичів. Цікаво, що станом на 1 січня 2007 року список історичних населених місць України (міста, селища міського типу) включав 401 населений пункт. На території нашої держави нараховується 39 міст із понад 1000-річною історією, більшість з яких розташовані на території колишньої Київської Русі.
1988 р. —
у липні місяці на засіданні бердичівського міськвиконкому зареєстровано 5 кооперативів – приватних форм господарювання, що отримали право на існування у відповідності до нової політики уряду СРСР в часи Перебудови. Такими кооперативами стали кооператив "Скальпель" з виготовлення медичних інструментів, кооператив "Проект" з виготовлення проектної документації. При здоровпункті АТП 11837 почав діяти ортопедичний кооператив "Стоматолог", при міській стоматполіклініці – "Зубчик". Також було створено кооператив "Веселка", що займався заготівлею та переробкою вторинної сировини та випуском продукції народного споживання. Для останнього підприємства на міському звалищі виділили земельну ділянку площею 600 кв. м.
1944 р. —
Указом Президії Верховної Ради СРСР уродженцю села Хажин Бердичівського району, старшому лейтенанту Володимиру Йосиповичу Мостовому за виявлені мужність і героїзм, проявлені під час Великої Вітчизняної війни, було присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1944 році Володимир Мостовий бере участь у боях на Карельському перешийку. Тут 13 червня біля села Раутнайнен вогнем своєї батареї Володимир Йосипович знищив вогневі точки ворога, 15 червня в бою у районі села Сійранмякі, приймаючи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. На наступний день його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила 7 контратак ворога. Детальніше...
Серед бердичівлян виявлено двох юнних геніїв. Після проведення зовнішнього незалежного оцінювання серед учнів нашого міста, двоє з них здобули максимальну кількість балів – 200. В усій Житомирській області цьогорічних випускників розумників виявилося лише 20. Для кожного з них відтепер шанси вступити в престижні виші практично гарантовано. Особливо приємно, що найкращі знання двійко бердичівлян показали з української мови та історії України. Переможців виховали в НВК №10 (Ірина Лепешко) та НВК №4 (Микола Антонюк).
Оплот духовності православних вірян Свято-Миколаївський собор є окрасою нашого міста. Велична споруда в стилі пізнього бароко (рококо) розташована в центрі Бердичева, на розі вулиць Карла Лібкнехта та Шевченка. Його історія сягає своїм корінням у далеке XVIII сторіччя. Протягом цих сотень років, він не зважаючи на всі історичні перипетії, був і залишається оазисом для віруючих.
Бердичівський ОМВК запрошує на військову службу за контрактом – Бердичівський ОМВК, проводить відбір громадян України на військову службу за контрактом на посади солдатів, сержантів і старшин до військових частин міста Бердичева, міста Новоград –Волинського та інших міст. На військову службу за контрактом приймаються «громадяни призовного віку, які мають вищу або професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби.
Мы можем спокойно жить в своих квартирах, каждый день делать утреннюю зарядку на спортивной площадке возле своего дома, играть с детьми, и даже не подозревать, что где-то совсем рядом ждет своего часа чудовищное оружие, оставшееся нам в «наследство» со времен войны. На это раз в городе Бердичеве едва не закончилось трагедией копание колодца во дворе одного из многоэтажных домов - рабочие лишь чудом не задели снаряд, который лежал в земле на глубине около трех метров. Примечательно, что в результате взрыва могли пострадать не только копающие колодец люди, но и жильцы близлежащих домов, ведь в случае трагедии их могло зацепить осколками.
Следует отметить, что мы живем в такое время, когда плохая экология пагубно влияет на человеческое здоровье, а разнообразные болезни и вирусы только и ждут того, чтобы наш иммунитет немого ослабел, чтоб поселиться в наше организме. Именно болезни и травмы зачастую становятся причиной того, что многие жители города Бердичева получают инвалидность в связи с ухудшением состояния своего здоровья. Следует отметить, что на начало 2012 года Бердичевским управлением труда и социальной защиты населения были полностью обеспечены инвалидными колясками те жители города, которые в них нуждались. Но, к сожалению, на сегодняшний день уже появились новые люди, не способные самостоятельно передвигаться. И им тоже нужно помочь.
В середу в Бердичівському міскрайонному суді відбулось чергове засідання у справі Швайківського сільського голови Сергія Сідоренка, якого звинувачують в отриманні хабара. Цього дня мали допитати фактично головного свідка – директора підприємства «Кемілайн-Агро» Віктора Козіна, який ніби і давав цього хабара. Захист запросив також свідчити співробітників Житомирського УБОЗу, які були понятими при передачі грошей жінці обвинуваченого в листопаді минулого року. Хоча вислухати цих понятих вистачило б кількох хвилин, але прокурор (цього разу в засіданні брав участь головний прокурор міста Ігор Попов) наполіг, щоб спочатку заслухали Козіна.