Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою.
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos».
в Бердичеві на установчих зборах створена Бердичівська міськрайонна громадська організація "Добра справа" (БМРГО "Добра справа"). Головою нової організації обрано Балюка Юрія Васильовича. "Добра справа" своєю місією встановила розробку та впровадження проектів у галузі освіти, культури, екології, права, молодіжної політики, туризму та спорту, соціального захисту та міжнародних стосунків.
1974 р. —
в Одесі помер Яків Самойлович Файнтух (1892-1974) – український композитор, член Спілки композиторів СРСР, який народився та тривалий час проживав у Бердичеві. Яків Файнтух працював композитором Узбецького та Російського театрів в Самарканді, був головою Відділення Союзу композиторів УзРСР. В буремні 30-ті роки – ініціатор нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його "Сюїта" (1927) – взірець вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор – й сьогодні присутня в репертуарі сучасних виконавців. Детальніше...
1927 р. —
бердичівський пивзавод, що до Жовтневої революції 1917 року належав чеському підприємцю Станіславу Чепу, на два роки бере в оренду Давид Козловський. В акті передачі відзначалося, що на серпень 1927 року завод мав лагерних діжок місткістю 2600 відер, бродильних чанів на 750 відер. Цікаво, що місткість лагерного посуду в довоєнний час (до 1914 року) була значно більшою та становила 8000 відер.
1919 р. —
начальником Бердичівського гарнізону Антонюком оголошується наказ, яким він зобов’язує всі установи та громадян міста зареєструвати легкові та вантажні машини, мотоциклети та велосипеди у батальйоні зв'язку, що діє при дивізії на Лисій Горі. У разі невиконання цього наказу винні будуть покарані двома місяцями тюрми, або штрафом у розмірі до 3000 рублів. Цим же наказом дозволяється їздити по місту на автомашинах зі швидкістю не більше 15 верст на годину (16 кілометрів за годину).
Сегодня в Киеве на 71-м году жизни после продолжительной болезни умер Герой Украины, актер театра и кино, директор Национального академического драматического театра им. Ивана Франко Богдан Сильвестрович Ступка.
У підвалі п’ятиповерхівки, що на Свердлова, 12, ведеться незаконне будівництво. У цьому твердо впевнені мешканці цього будинку. Люди б’ють на сполох: на їхніх очах розвалюють фундамент з несучою стіною. У підвалі хочуть облаштувати магазин. Блага, на перший погляд, ціль, погрожує руйнацією будинку, якому вже чи не за 60, скаржаться городяни.
Десятки людей – членів інвалідських організацій Бердичева – завжди з радістю зустрічають у себе в гостях цю людину. Благодійник Петро Залізний, здається, не прощається зі своєю автівкою, на якій містом та районом розвозить допомогу людям. Вона завжди різна ця допомога: коли вдається, президент благодійної організації «Відкрите серце» відвантажує ліки, без яких людям із особливими потребами дуже важко обійтися у повсякденному житті. Ну а буває, що подарунки від Петра Залізного мають у прямому сенсі солодкий присмак. Такий, як ось цього разу, коли він розвозив шістьма місцевими інвалідськими організаціями коробки з цукерками.
в Бердичеві помер Ляшенко Петро Іванович (1917-2011) – учасник Великої Вітчизняної війни, бригадир ливарників на машинобудівному заводі "Прогрес", Почесний громадянин міста Бердичева. Петро Ляшенко народився у Бердичеві, з 16-и років – формувальник у ливарному цеху №1, працював тут більш як 40 років, очолюючи бригаду комуністичної праці. В ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року Петру Івановичу Ляшенко, учаснику Великої Вітчизняної війни, присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичів". Перебуваючи з 1986 року на заслуженому відпочинку Петро Ляшенко залишався активістом ветеранського руху: він був членом президії міської ради ветеранів, за активну роботу нагороджений численними ювілейними медалями. Похований Петро Ляшенко в Бердичеві на міському кладовищі, в секторі почесних поховань. Детальніше...
2001 р. —
Кабінет Міністрів України з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України своєю постановою №878 від 26 липня 2001 р. затвердив Список історичних населених місць України. До цього списку внесено і місто Бердичів. Цікаво, що станом на 1 січня 2007 року список історичних населених місць України (міста, селища міського типу) включав 401 населений пункт. На території нашої держави нараховується 39 міст із понад 1000-річною історією, більшість з яких розташовані на території колишньої Київської Русі.
1988 р. —
у липні місяці на засіданні бердичівського міськвиконкому зареєстровано 5 кооперативів – приватних форм господарювання, що отримали право на існування у відповідності до нової політики уряду СРСР в часи Перебудови. Такими кооперативами стали кооператив "Скальпель" з виготовлення медичних інструментів, кооператив "Проект" з виготовлення проектної документації. При здоровпункті АТП 11837 почав діяти ортопедичний кооператив "Стоматолог", при міській стоматполіклініці – "Зубчик". Також було створено кооператив "Веселка", що займався заготівлею та переробкою вторинної сировини та випуском продукції народного споживання. Для останнього підприємства на міському звалищі виділили земельну ділянку площею 600 кв. м.
1944 р. —
Указом Президії Верховної Ради СРСР уродженцю села Хажин Бердичівського району, старшому лейтенанту Володимиру Йосиповичу Мостовому за виявлені мужність і героїзм, проявлені під час Великої Вітчизняної війни, було присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1944 році Володимир Мостовий бере участь у боях на Карельському перешийку. Тут 13 червня біля села Раутнайнен вогнем своєї батареї Володимир Йосипович знищив вогневі точки ворога, 15 червня в бою у районі села Сійранмякі, приймаючи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. На наступний день його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила 7 контратак ворога. Детальніше...
Серед бердичівлян виявлено двох юнних геніїв. Після проведення зовнішнього незалежного оцінювання серед учнів нашого міста, двоє з них здобули максимальну кількість балів – 200. В усій Житомирській області цьогорічних випускників розумників виявилося лише 20. Для кожного з них відтепер шанси вступити в престижні виші практично гарантовано. Особливо приємно, що найкращі знання двійко бердичівлян показали з української мови та історії України. Переможців виховали в НВК №10 (Ірина Лепешко) та НВК №4 (Микола Антонюк).
Оплот духовності православних вірян Свято-Миколаївський собор є окрасою нашого міста. Велична споруда в стилі пізнього бароко (рококо) розташована в центрі Бердичева, на розі вулиць Карла Лібкнехта та Шевченка. Його історія сягає своїм корінням у далеке XVIII сторіччя. Протягом цих сотень років, він не зважаючи на всі історичні перипетії, був і залишається оазисом для віруючих.
Бердичівський ОМВК запрошує на військову службу за контрактом – Бердичівський ОМВК, проводить відбір громадян України на військову службу за контрактом на посади солдатів, сержантів і старшин до військових частин міста Бердичева, міста Новоград –Волинського та інших міст. На військову службу за контрактом приймаються «громадяни призовного віку, які мають вищу або професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби.
Мы можем спокойно жить в своих квартирах, каждый день делать утреннюю зарядку на спортивной площадке возле своего дома, играть с детьми, и даже не подозревать, что где-то совсем рядом ждет своего часа чудовищное оружие, оставшееся нам в «наследство» со времен войны. На это раз в городе Бердичеве едва не закончилось трагедией копание колодца во дворе одного из многоэтажных домов - рабочие лишь чудом не задели снаряд, который лежал в земле на глубине около трех метров. Примечательно, что в результате взрыва могли пострадать не только копающие колодец люди, но и жильцы близлежащих домов, ведь в случае трагедии их могло зацепить осколками.
Следует отметить, что мы живем в такое время, когда плохая экология пагубно влияет на человеческое здоровье, а разнообразные болезни и вирусы только и ждут того, чтобы наш иммунитет немого ослабел, чтоб поселиться в наше организме. Именно болезни и травмы зачастую становятся причиной того, что многие жители города Бердичева получают инвалидность в связи с ухудшением состояния своего здоровья. Следует отметить, что на начало 2012 года Бердичевским управлением труда и социальной защиты населения были полностью обеспечены инвалидными колясками те жители города, которые в них нуждались. Но, к сожалению, на сегодняшний день уже появились новые люди, не способные самостоятельно передвигаться. И им тоже нужно помочь.
В середу в Бердичівському міскрайонному суді відбулось чергове засідання у справі Швайківського сільського голови Сергія Сідоренка, якого звинувачують в отриманні хабара. Цього дня мали допитати фактично головного свідка – директора підприємства «Кемілайн-Агро» Віктора Козіна, який ніби і давав цього хабара. Захист запросив також свідчити співробітників Житомирського УБОЗу, які були понятими при передачі грошей жінці обвинуваченого в листопаді минулого року. Хоча вислухати цих понятих вистачило б кількох хвилин, але прокурор (цього разу в засіданні брав участь головний прокурор міста Ігор Попов) наполіг, щоб спочатку заслухали Козіна.
цього дня в Бердичеві у Свято-Миколаївському соборі встановлено Чудотворну ікону Святителя Миколая. Ікону доставили з Свято-Миколаївського Крупицького Батуринського жіночого монастиря, святиню супроводжувала особисто матушка-ігумен'я цього монастиря. Прихожани та віруючі отримали змогу помолитись біля цієї чудодійної ікони.
1997 р. —
на площі перед в'їзною брамою монастиря Босих кармелітів відбулись урочистості з нагоди річниці коронації ікони матері Божої Шкаплерної, на яких була представлена нова ікона Матері Божої Бердичівської, освячена Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ у костелі Святої Ядвіги, Королеви Польщі, у Кракові. Паломників та віруючих на площі зібралось близько семи тисяч. Перед Обіднею, після "Salve Riegina", почалося поклоніння та складання обітниць Матері Божій Бердичівській щодо вірності Євангелії та Хресту представників всіх станів: службовців, дітей, молоді, подружжів, літніх людей, вчителів, лікарів. Наприкінці виступили з промовами представники влади міста Бердичева та району. Після Слова Божого, проголошеного єпископом Житомирської дієцезії Яном Пурвінським українською та польською мовами, і Святої Служби було виставлено Святі Дари у дароносиці, відспівувано польською мовою Лоретанську Літанію та гімн "Тебе, Боже, славимо". На закінчення відбулася процесія до святині з іконою Матері Божої. Єпископ повідомив, що урочиста коронація ікони відбудеться на храмове свято Матері Божої у наступному 1998 році. Детальніше...
1938 р. —
в приміщенні бердичівського театру розпочалося засідання виїзної сесії обласного суду по справі розкрадачів соціалістичної власності у системі міськторгу. Головним звинуваченим у справі проходив завідуючий магазином №26, який отримував від подільників крадений товар і за його рахунок покривав розтрати. За три роки його роботи такої розтрати нарахували аж 108 тис 730 крб. Суд виніс вирок: чоловіка оголосили ворогом народу і засудили до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією усього майна. Заступники завмага отримали покарання у вигляді позбавлення волі на незначні терміни.
1920 р. —
в Бердичеві запрацював перший адресний стіл – спеціальна установа для точної реєстрації населення та видачі довідок про адреси жителів міста. Адресний стіл розташувався на вулиці Карла Лібкнехта (до цього носила назву Білопільська) в приміщенні колишнього готелю "Оріон".
1904 р. —
робітники заводу "Прогрес" організовано зупинили роботу та оголосили про страйк. Вони вимагали від адміністрації заводу підвищення заробітної плати і скорочення тривалості робочого дня. Акціонери не погоджувались виконувати вимоги працівників, погрожуючи закрити завод, але робітники не відступили від своїх вимог. Загалом страйк тривав два тижні – до 1 серпня. Під тиском страйкарів адміністрація пішла на деякі поступки: робочий день з 11,5 годин скоротили до 11 годин, завод не закрили.
1897 р. —
в селі Люк Балезинського району Удмуртії в родині чиновника народився Луппов Володимир Васильович (1897-1944) – під час Великої Вітчизняної війни командир 71-й механізованої бригади 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, полковник. Загинув в боях за визволення міста Бердичева. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за вміле командування в маневрових видах бою, нанесення ворогові великої втрати в живій силі і техніці та виявлені при цьому мужність, сміливість і відвагу полковникові Володимирові Васильовичу Луппову посмертно присвоєно Героя Радянського Союзу. Володимир Луппов був похований у Бердичеві, пізніше перепохований у Москві на Ново-Дівочому кладовищі. В Бердичеві на одному з будинків вулиці, що носить його ім'я, встановлено меморіальну дошку на честь Героя. Детальніше...
В этом году городу Бердичеву есть чем гордиться, ведь сразу несколько местных спортсменок вошли в состав национальной Олимпийской сборной Украины, и будут представлять свою страну и родной город на Олимпийских играх в Лондоне. Их имена -Коваленко Людмила и Олишевская Юлия, и все бердичевляне от всей души желают победы нашим землячкам. Особенно радует тот факт, что на этот раз в Олимпийскую сборную со всей Житомирской области вошло всего пять спортсменов. Именно благодаря подвигу нашим легкоатлеток, в четверг, 19 июля город Бердичев встречал у себя священный Олимпийский огонь.
Надзвичайно важливим моментом для кожної країни, кожної нації являється участь її команди в Олімпійських іграх, адже перемога на цих славетних змаганнях – то надзвичайно велике досягнення, яке свідчить про те, що в країні приділяють належну увагу розвитку спорту, а значить і здоров’я. Крім того, перемога на Олімпіаді – це можливість показати свою справність, мужність, хоробрість та майстерність в першу чергу для самих спортсменів, а тому потрапити до складу Олімпійської збірної – то є найзаповітніша мрія кожного з них. Бердичівські спортсмени йшли до цього дуже довго, але завдяки своїй наполегливості вони змогли втілити мрію у життя, і цього року місто Бердичів теж буде представлене на Олімпіаді в Лондоні – і не одним спортсменом, а одразу кількома.
У питанні, що стосується масового отруєння людей у селі Журбинці, остаточно усі крапки не розставлені. Хоча й Бердичівська санітарно-епідеміологічна служба надала необхідні висновки стосовно можливих причин отруєння, та все ж таки багато питань ще потребують відповідей. Поставив собі за завдання знайти істину в цій нелегкій справі почесний голова благодійного фонду «Здорова нація» Микола Петренко. Він провів своє власне розслідування та зустрівся з мешканцями села Журбинці, щоб ті розповіли йому, як все було насправді і хто, на їх думку, винен в тому, що так сталося.
Звертаємо вашу увагу, що з 1 липня змінився розмір мінімальної заробітної плати - згідно статті 13 Закону України №4282-VІ «Про державний бюджет України на 2012 рік» з 1 липня мінімальна зарплати підвищилась на 8 грн. Відповідно до даного закону розмір мінімальної зарплати складає : з 1 січня – 1073 грн., з 1 квітня – 1094 грн., з 1 жовтня – 1118 грн., з 1 грудня – 1134 грн.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою. 
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos». 
У підвалі п’ятиповерхівки, що на Свердлова, 12, ведеться незаконне будівництво. У цьому твердо впевнені мешканці цього будинку. Люди б’ють на сполох: на їхніх очах розвалюють фундамент з несучою стіною. У підвалі хочуть облаштувати магазин. Блага, на перший погляд, ціль, погрожує руйнацією будинку, якому вже чи не за 60, скаржаться городяни.
Десятки людей – членів інвалідських організацій Бердичева – завжди з радістю зустрічають у себе в гостях цю людину. Благодійник Петро Залізний, здається, не прощається зі своєю автівкою, на якій містом та районом розвозить допомогу людям. Вона завжди різна ця допомога: коли вдається, президент благодійної організації «Відкрите серце» відвантажує ліки, без яких людям із особливими потребами дуже важко обійтися у повсякденному житті. Ну а буває, що подарунки від Петра Залізного мають у прямому сенсі солодкий присмак. Такий, як ось цього разу, коли він розвозив шістьма місцевими інвалідськими організаціями коробки з цукерками. 
Серед бердичівлян виявлено двох юнних геніїв. Після проведення зовнішнього незалежного оцінювання серед учнів нашого міста, двоє з них здобули максимальну кількість балів – 200. В усій Житомирській області цьогорічних випускників розумників виявилося лише 20. Для кожного з них відтепер шанси вступити в престижні виші практично гарантовано. Особливо приємно, що найкращі знання двійко бердичівлян показали з української мови та історії України. Переможців виховали в НВК №10 (Ірина Лепешко) та НВК №4 (Микола Антонюк).
Оплот духовності православних вірян Свято-Миколаївський собор є окрасою нашого міста. Велична споруда в стилі пізнього бароко (рококо) розташована в центрі Бердичева, на розі вулиць Карла Лібкнехта та Шевченка. Його історія сягає своїм корінням у далеке XVIII сторіччя. Протягом цих сотень років, він не зважаючи на всі історичні перипетії, був і залишається оазисом для віруючих.
В середу в Бердичівському міскрайонному суді відбулось чергове засідання у справі Швайківського сільського голови Сергія Сідоренка, якого звинувачують в отриманні хабара. Цього дня мали допитати фактично головного свідка – директора підприємства «Кемілайн-Агро» Віктора Козіна, який ніби і давав цього хабара. Захист запросив також свідчити співробітників Житомирського УБОЗу, які були понятими при передачі грошей жінці обвинуваченого в листопаді минулого року. Хоча вислухати цих понятих вистачило б кількох хвилин, але прокурор (цього разу в засіданні брав участь головний прокурор міста Ігор Попов) наполіг, щоб спочатку заслухали Козіна.
У питанні, що стосується масового отруєння людей у селі Журбинці, остаточно усі крапки не розставлені. Хоча й Бердичівська санітарно-епідеміологічна служба надала необхідні висновки стосовно можливих причин отруєння, та все ж таки багато питань ще потребують відповідей. Поставив собі за завдання знайти істину в цій нелегкій справі почесний голова благодійного фонду «Здорова нація» Микола Петренко. Він провів своє власне розслідування та зустрівся з мешканцями села Журбинці, щоб ті розповіли йому, як все було насправді і хто, на їх думку, винен в тому, що так сталося.
