Якщо хтось скаже, що велоспорт – всього лише вид спорту, який тренує м’язи, вчить бути швидким та уважним, то для цих 15 хлопців та однієї дівчини – це щось значно більше, адже на велосипедах вони намагаються проводити якнайбільше часу. До того ж, проїжджаючи не зовсім легкими маршрутами. Такою, нелегкою дорогою для багатьох може стати солдатський пляж військової частини нашого міста, де вже вдруге проходять змагання на гірських велосипедах. Їх організатором виступає велоклуб «Zig-Zag», що функціонує у нашому місті. Драйв, адреналін, нові пригоди та масу задоволення отримали усі учасники осіннього крос-кантрі. Дані змагання пройшли 29 вересня.
Бердичівський міський територіальний центр з обслуговування пенсіонерів для сотень городян похилого віку є мало не другою домівкою. Саме у цих стінах вони знаходять таке потрібне їм спілкування і турботу. Щороку 1-го жовтня найбільша зала закладу перетворюється на жвавий вулик: соціальні працівники займаються розподіленням та доставкою Бердичевом продуктових наборів. Свого часу із такою ідеєю виступив міський голова Василь Мазур, з роками благодійна акція стала традицією.
Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві за вчинення з використанням вогнепальної зброї вбивства трьох осіб та поранення одного, що мало місце 26.09.2012 року о 15-00 в ТРЦ «КАРАВАН» в м. Києві розшукується чоловік, зображений на фото.
На всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників обов'язковою державною соціальною гарантією є мінімальна заробітна плата. Законом України "Про оплату праці" визначено: мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.
Роки кожної людини – її багатство. Саме ці слова лунають із відомої для багатьох нас пісні. З роками людина набуває мудрості, життєвого досвіду, пізнає багато нового. За час, прожитий на цьому світі, кожен намагається знайти себе. І створити найцінніше, що може бути у житті – сім’ю. Адже друга половинка, з якою легше долати різні життєві негаразди та діти, які є сенсом нашого життя, роблять наше перебування на Землі повноцінним та наповненим змістом.
Минулого четверга людно було в Свято-Хрестовоздвиженському храму села Старий Солотвин Бердичівського району. Цього дня релігійна громада відзначала свято Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього
Жити з повагою до найстарших членів суспільства, любити і поважати тих, хто своєю життєвою мудрістю, знаннями та вміннями зробив і продовжує робити багато цінного та необхідного для розвитку нашої держави та міста – найменше, що ми можемо зробити для наших найповажніших бердичівлян – людей літнього віку. Їх волосся вже встигла освітлити сивина, а зморшки покрити чоло. Роки відібрали трохи сил, додали хвороб, але не позбавили найголовнішого – вміння любити життя і тих, найрідніших та найближчих людей, що їх оточують. Адже живуть вони заради своїх дітей та онуків, у яких вкладають усі свої найбільші сподівання та віру. Мудрим та багатим літами і життєвим досвідом, бабусям та дідусям, було присвячене родинне свято осені й життя, що пройшло у 15 ліцеї 27 вересня.
Неспокійно було з самого ранку 28 вересня у трьох павільйонах нашого міста: м’ясному, молочному та рибному. Усі чекали на прихід дуже важливих та високопоставлених перевіряючих з Державної служби ветеринарної медицини України, які завітали до нашого міста з’ясувати, як ідуть справи на деяких підприємствах, які працюють саме з продукцією тваринного походження та відповідно у закладах торгівлі, що спеціалізуються на продажі таких продуктів, перевірити усю необхідну документацію, яка підтверджує якість продукції та дозволяє займатися підприємницькою діяльністю.
Наше місто здавна славиться досягненнями своїх спортсменів, які здобували і продовжують здобувати нагороди на різних престижних змаганнях. Розвитку спорту приділяється увага, закладено низку гарних традицій, що спрямовані на примноження здобутків наших спортсменів. Численні змагання та турніри, що відбуваються в нашому місті, мають на меті культивування здорового способу життя перш за все у молоді, яка, маючи перед очима приклад великих тренерів, і собі прагне бути схожими на них.
Кожна дитина - талановита. Це ще раз підтвердив фестиваль дитячої творчості „Віра, Надія, Любов”, який відбувся у Бердичеві. Сюди з’їхалися юні артисти із Бердичівського, Попільнянського, Ружинського , Андрушівського районів. Серед учасників фестивалю як переможці всеукраїнських конкурсів так і початківців. Вихованці хореографічного колективу „Перлинка” із Бердичівського району стали наймолодшими учасниками фестивалю. „Ми початківці, наш колектив існує усього три роки, але ми вже маємо великий успіх у районі. У нас починають танцювати дітки із двох років. Такі артисти дуже цікаві і слухняні, легко і швидко вчаться”, - каже керівник хореографічного колективу „Перлинка” Катерина Кобилянська.
Міжнародна асоціація офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю „Центр” підтримала кандидата у народні депутати України Святослава Піскуна. На одинадцятій конференції асоціації, яка відбулась у Києві в музеї Великої Вітчизняної війни , взяли участь делегати з усіх куточків України, а також країн СНД На конференції обговорювалися питання підсилення соціальних гарантій працівникам силових структур після служби. Зокрема, надання медичної допомоги, забезпечення житлом сімей працівників, які вийшли на пенсію.
Бердичевский машиностроительный завод «Прогресс» принял участие в 5-ой Международной конференции «ПЫЛЕ ГАЗООЧИСТКА-2012», которая состоялась в ГК ИЗМАЙЛОВО (г. Москва) 25-26 сентября. «Прогресс» впервые выступил участником данной конференции и представил потенциальным партнерам и заказчикам широкий спектр выпускаемого оборудования.
Незважаючи на те, що через місто Бердичів протікає річка, місцеві мешканці вже багато років відчувають серйозні проблеми з водопостачанням. З їхніх кранів тече рідина, що не лише непридатна для пиття та споживання у їжу. Нею неприємно митися – вона смердить і часто має каламутний колір. Де не шукали справедливості бердичівляни, та все марно – тривалий час проблему просто не вирішували. Проте останнім часом намітилися роботи, що дають надію на покращення ситуації.
«Якби я мала фарби, щоб змалювати своє життя… Скільки всього пережито і голод, і війну, і життєві бурі. Нікого вже в мене не залишилось з рідних. Чоловік помер і діти теж, залишилась я сама в хаті яку щойно збудувала. Мені мої дівчата казали, щоб я не йшла в інтернат поки можу сама ходити, а потім я попала сюди» - розповідає 88-ми річна Надія Розгон, мешканка Бердичівського геріатричного пансіонату з якою нашим кореспондентам вдалось поспілкуватись під час концерту до Дня людей похилого віку.
Ми вже писали неодноразово, що незабаром можуть стати реальністю десятирічні мрії про газ жителів північно-східної частини Бердичівського району. Нарешті повирішували питання з обходом траси газопроводу в обхід Журбинецьких городів, і робота закипіла.
в Централізованій бібліотечній системі міста Бердичева з метою поповнення бібліотечного фонду вводяться платні послуги. Номенклатура платних послуг визначається "Переліком платних послуг", затверджених директором ЦБС і систематично коригується в залежності від кон’юктури попиту та можливості бібліотек. Розмір плати за послуги окремо по кожному виду встановлюється калькуляцією, затвердженою директором ЦБС, вартість послуги розраховується виходячи з планової собівартості.
1971 р. —
у місті розпочала свою роботу хімчистка, що розташувалась поряд з центральним ринком по вулиці 30-річчя Перемоги.
1959 р. —
Центральна міська бібліотека, що носить ім'я письменника Максима Горького, отримала нове приміщення у будинку по вулиці Свердлова, 10, в якому знаходиться і донині.
1941 р. —
з метою з'ясування, яким чином змінилась демографічна ситуація на Житомирщині після трьох місяців її окупації німецькими військами, окупаційна влада провела перепис населення краю. За даними цього перепису у Бердичеві проживало 22895 осіб (9664 чоловік та 13231 жінок), у Бердичівському районі – 52426 осіб (23032 чоловік та 29394 жінок). Для порівняння, за переписом, проведеним у 1939 році, у Бердичеві проживало 62014 осіб, а у районі – 45691 осіб.
1903 р. —
у Бердичеві (за деякими джерелами – у Києві) народився Горовиць Володимир Самійлович (1903-1989) – американський піаніст українсько-єврейського походження, один з визначних піаністів двадцятого століття. Володимир Горовиць у 1920 році закінчив консерваторію, у 1925 році емігрує в Європу, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст. З 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство). Його репертуар надзвичайно широкий — від творів Д. Скарлатті до С. Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В. Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою. Помер Володимир Горовиць 5 листопада у Нью-Йорку (США), похований в сімейному склепі свого тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale в Мілані (Італія). З 1995 року у Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця. Детальніше...
1833 р. —
в селі Чорний Яр на півночі Астраханського краю народився Андрій Іванович Косич (1833-1917) – російський військовий та громадський діяч, генерал-лейтенант від інфантерії. Приймав участь у Балканській війні, обороні Севастополя. У 1895 році займає пост помічника командувача військами Київського військового округу. Андрій Іванович ніколи не замикався в рамках якоїсь однієї справи і на цьому посту приймає дієву участь у житті краю. Так, він прийняв на себе звання почесного члена Київського губернського статистичного комітету і Київського товариства сільського господарства. Андрій Косич, "чтобы не носить его только номинально", виступив з приводу Бердичівської виставки 15 серпня 1901 року з доповіддю про Бердичівський повіт в сільськогосподарському, побутовому, промисловому та інших відношеннях, зібравши в доповіді великий статистичний матеріал. Його "Город Бердичев и Бердичевский уезд. Статистический очерк" і до сьогодні є цінним історіографічним джерелом. Помер Андрій Іванович Косич 15 березня 1917 року в Петрограді, похований в Москві в Олексіївському монастирі.