Не так давно на страницах нашего издания «Бердичев Деловой» мы сообщали, что помещение по улице К. Либкнехта, 21, которое в течение последних лет использовалось в качестве районного дома культуры, опять перешло в собственность города Бердичева. А между тем мало кто знает, что это здание является непревзойденным памятником архитектуры, ведь здесь до 50-х годов находился городской театр, на сцене которого выступали не только известные театральные коллективы тех времен, но и другие выдающиеся люди: полководцы, поэты и политики.
Наприкінці 2012 року міська влада підписала договір про співпрацю з Благодійнім фондом «ЛАВ» у користуванні колишнього спортивного залу заводу «Прогрес». Після цього було прийнято рішення про відновлення проведення традиційних «Кубку міського голови з міні-футболу» та Чемпіонату міста Бердичева з міні-футболу.
Днями у приміщенні ГО " Французький Альянс", що знаходиться у комплексі «Оноре де Бальзак», відбулося свято під назвою "Перлини зими". Вихованці мовної академії підготували концерт для батьків. Розповідали вірші, співали колядки п’ятьма мовами. Рідною , англійською, французькою, німецькою та польською мовами. Підводили підсумки навчального півріччя. Працюючі відповідно до рекомендацій Ради Європи щодо вивчення іноземних мов викладачі вже досягли певних результатів у своїй роботі.
Щороку, 5 січня бердичівляни відзначають важливий і визначний день в історії нашого міста – День визволення Бердичева від фашистських загарбників. Про це йдеться на офіційному сайті нашого міста. «Цей день назавжди зберігся в пам’яті бердичівлян як день безмежної вдячності і свято зі сльозами невимовної радості - сказав міський голова Василь Костянтинович Мазур. - У Бердичеві багато гарних традицій, які народжуються з любові до рідного міста. Але є традиції, які творяться самою історією. Вони пишуться людськими долями, підписуються кров’ю і скріплюються печаткою священної пам’яті поколінь. Такою у Бердичеві була, є і буде традиція 5 січня збиратися разом і урочистим зібранням відзначити день визволення нашого рідного міста».
П'яте січня – важлива дата в історії Бердичева. Дата, до якої місто і країна йшли через шквальний вогонь і численні бої Великої Вітчизняної війни. Багато кривавих битв залишили невигойні сліди в душах людей, які пережили воєнне лихоліття, зумівши захисти нас, нащадків. Подвиг наших військових підрозділів, які у далекому 1944-му році пройшлись маршем звільнення українськими землями - привід для гордості і вдячності за їх звитягу в ім'я Батьківщини.
У Бердичеві та районі настав час колядок — усі православні відзначають Різдво Христове. Свято народження Сина Божого — це надзвичайна подія для усього людства, яке довго чекало на прихід Месії. І ось понад дві тисячі років тому у Віфлеємі в яслах діва Марія від непорочного зачаття народила дитя, яке назвали Ісусом.
в Бердичеві помер Степовий Іван Якович (1923-2010) – учасник Великої Вітчизняної війни, уродженець села Тернівка Джулинського (нині Бершадського) району Вінницької області. З початком Великої Вітчизняної війни Іван Степовий воював на Калінінському фронті, де отримав важке поранення. Згодом продовжив військову службу, Перемогу зустрів у Німеччині. З 1960 року Іван Степовий проживає у Бердичеві, з 1973 року працює у Бердичівському міському виконавчому комітеті на посаді інспектора по організації добровільних народних дружин. Іван Степовий бере активну участь у роботі ветеранської організації Бердичева, входить до складу президії міської ради ветеранів. 26 жовтня 1999 року за участь у житті міста, велику військово-патріотичну роботу, розвиток зв’язків з різними органами самоорганізації населення, зокрема організація роботи народних дружин з 1975 по 1989 роки, та з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників Степовому Івану Яковичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Похований Іван Якович Степовий в Бердичеві на міському кладовищі по вулиці Войкова, в секторі почесних поховань. Детальніше...
1944 р. —
за три дні з часу звільнення Бердичева від фашистсько-німецьких загарбників відновила свою діяльність міська лікарня.
1942 р. —
в бердичівській газеті "Нова доба", що виходила в часи окупації міста німецько-фашистськими загарбниками, друкується оголошення про те, що на базі колишнього машинобудівного технікуму відкривається реміснича школа для підготовки токарів, слюсарів, столярів, модельників, електромонтерів.
1765 р. —
в цей день щорічно в Бердичеві розпочинався Йорданський ярмарок, що тривав три тижні. Проте з середини XIX століття Бердичів поступово втрачає своє економічно-промислове значення для краю і 1856 року ярмарок був переведений до Києва.