Будівництво століття бердичівського масштабу, що тривало понад 15 років нарешті завершилось. В 1994 році в нашому місті було розпочате будівництво фільтрувальної станції, яке раз і назавжди мало перекреслити проблеми з водою в помешканнях бердичівлян. З 1994 по 2009 роки було освоєно понад 3 мільйони гривень з міського та 7 мільйонів з державного.
Перекриття залізничного переїзду – явище, яким уже, мабуть, важко здивувати будь-кого з бердичівлян. А особливо тих, кому доводиться проїжджати через цю ділянку дороги по декілька разів на день. Наприклад, щодня на роботу і з роботи. І цього вистачить, щоб вже за тиждень оцінити усі переваги наявності даного залізничного переїзду, який розділяє наше місто на дві частини.
Останнім часом, в зв’язку з виборами, доводиться більше їздити сусідніми районами, зустрічатись з старими знайомими, згадувати місця, в яких не бував вже з десяток років. Ось і на шляху до Андрушівки захотілось зупинитись в невеличкому сьогодні, але відомому на всю Російську імперію сто років тому, селищі Червоне. Згадалось, як в дитинстві спочатку разом з батьком, а потім з друзями, на велосипедах ми приїздили з Бердичева до Червоного по стежці, яка йшла вздовж вузькоколійної залізниці.
вперше на сторінках української версії чоловічого журналу Playboy з'явилась бердичівлянка – Юлія Бричковська. Вона народилась в Бердичеві у 1986 році. Її зріст 171 см, вага 54 кг, об'єм груди-талія-стегна становлять відповідно 90-61-94 см. Юлія вважає, що у неї немає недоліків, і хвилюється з цього приводу. У вересні Юлія Бричковська стала дівчиною місяця української версії журналу Playboy, а вже у листопаді – російської версії журналу. Детальніше...
2008 р. —
під час відкриття IX Днів польської культури в приміщенні бердичівської загальноосвітньої школи №15 відкрито музейну кімнату пам'яті письменника та мореплавця Джозефа Конрада. Експонатами виставки є книги Джозефа Конрада і матеріали про життя письменника – статті і фотографії, взяті з малої Батьківщини – з Терехового. Також у музеї присутній фотозвіт про поїздку учнів школи у 2007 році до польського міста Тихе на 150-річчя Джозефа Конрада. Детальніше...
Нинішній молоді іноді буває важко усвідомити, як одному підприємству можна віддати кілька років – це, мабуть, так нудно… Що б цікаво сказали молоді люди, якби дізналися, що ось ці чоловіки та жінки, які зібралися біля приміщення міського управління праці та соціального захисту населення, віддали кожен своєму підприємству, установі, організації 50 і більше років?
Із року в рік на Дні народження свого рідного міста вони вшановують його тим, що виходять на імпровізований спортивний майданчик та демонструють глядачам, що спорт і фізична культура – то здоров’я, краса, видовищність, визнання. Бердичівський виконавчий комітет, міський центр «Спорт для всіх» за сприяння міського осередку Партії Регіонів влаштували для мешканців та гостей Бердичева справжнє спортивне шоу, що вирізнялось з-поміж інших дійств непідробним завзяттям і багатством чоловічої краси. Баскетбольний м’яч, кошик та влучність або ж доволі важкенька штанга, сила та витривалість – спробувати себе у стрітболі та пауерліфтингу міг будь-хто, хто відчував у собі ці якості. Звісно, виблискували на майданчику професіонали.
Ось уже кілька років назва цього заходу залишається незмінною, лише цифри трохи збільшуються. «Наша річка-2012» – так колись вирішили назвати змагання серед юних рибалок члени клубу любителів спортивної риболовлі «Золотий короп» та центру рибальства і мисливства «Золотий сазан». У цьому їх підтримала влада міста і ось щороку із 6-ти ранку на День Бердичева берег Гнилоп’яті окупують хлопчики і дівчатка з надією упіймати на свій гачок велетенську рибину, а ще краще – декілька штук. Цьогоріч таких бажаючих зібралося близько 50-ти. Весь цей час правила, що діють у змаганнях, не змінюються: берег ділиться на сектори, в кожному знаходиться один учасник. Він самостійно обирає тактику і стратегію лову, може використовувати будь-яку спортивну снасть, але не більше двох вудок та двох гачків. Прикормку та наживку рибалка теж обирає на свій розсуд. Що категорично заборонено, то це ловля неспортивними снастями, крики та галас.
Місто Бердичів має за своїми плечима багатовікову історію, в якій є як і радісні, так і трагічні сторінки, адже 467 років - це надзвичайно багато для маленького провінційного містечка, що було колись центром ярмарочної торгівлі усієї України. І ось у суботу, 21 вересня, з нагоди свята Дня міста Бердичева відбулися урочистості, в яких прийняла участь і Анжеліка Лабунська – кандидат у народні депутати по нашому мажоритарному округу.
Тривалий час місто Бердичів та в першу чергу його мешканці мали проблему з постачанням в їх домівки якісної питної води, придатної до споживання. Також саме Бердичів до недавнього часу був єдиним містом по всій Житомирській області, в якому вода подавалася по графіку. Але вже у вівторок, у присутності губернатора Житомирської області Сергія Миколайовича Рижука, голови облради Йосипа Антоновича Запаловського та першого заступника голови Житомирської облдержадміністрації Миколи Миколайовича Олещенко відбулася урочиста церемонія запуску в експлуатацію нової фільтрувальної станції, що раз і назавжди вирішить проблему водозабезпечення міста Бердичева.
Бывая по делах в столице нашей любимой всеми Родины (для незнающих - город Киев), жители города Бердичева путешествующие на своем собственном транспорте часами простаивают в пробках, благодарят небо за то, что живут и работают в тихом провинциальном городе Бердичеве, где заторы бывают только на базаре в день выдачи зарплаты. Однако где-то после обеда во вторник, 18 сентября, движение по центральной улице города Бердичева остановилась в огромной пробке, которая растянулась на несколько километров - от центрального рынка и аж до района Мясокомбината. Причиной стал… железнодорожный переезд.
В Житомире 48-летний мужчина убил свою пожилую соседку - сообщили в пресс-службе УМВД Украины в Житомирской области для редакции газеты «Бердичев Деловой». Как стало известно, 17 сентября в Королевский райотдел УМВД Украины в Житомирской области поступило сообщение о том, что около 15.20, в областном центре в своей собственной квартире обнаружен труп хозяйки - 77-летней пенсионерки с признаками насильственной смерти.
Станом на 10 годину в Бердичеві не підтвердились чутки про приїзд до міста київських високо посадовців. Хедлайнерами мітингу з нагоди відкриття «Водоочисного комплексу», всі попередні роки будівництва іменованого фільтрувальною станцією, стали голова обласної державної адміністрації Сергій Рижук та голова обласної ради Йосип Запаловський.
На днях Генпрокурор України Віктор Пшонка знову заявив про те, що екс-генпрокурор Святослав Піскун може зазнати кари за те, що закрив справи Тимошенко, які зараз поновлені. В інтерв’ю Комсомольській правді України Пшонка сказав: "Ми знаємо, як гласно закривалися кримінальні справи, і проти Тимошенко в тому числі... Святослав Піскун без слідства, одним махом руки закрив справи проти Тимошенко." Цікаво, що подібні заяви з вуст Віктора Пшонки звучали ще у квітні та чому про це знову заговорив Ген прокурор?
Колись у часи Київської Русі були витязі, яких звали Святослави. Вони захищали простих людей від набігів ворогів, від напастей та усякого лиха. Відтоді багато часу сплинуло та витязі на нашій землі не перевелися. І в сучасні часи можна зустріти Святослава, який захищає людей від бездушних і свавільних чиновників, від несправедливих можновладців, допомагає у біді.
Верховна Рада проголосувала в першому читанні за зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини.За проект регіонала Віталія Журавського проголосувало 244 депутатів.
Минулої суботи всі бердичівляни відзначали День рідного міста. Щоб на ньому було весело не лише дорослим, кандидат у народні депутати Микола Петренко розгорнув для дітей справжнє містечко розваг
Кандидат у народні депутати Микола Петренко допоміг врятувати від екологічної катастрофи шість сіл Бердичівського району. Протягом 20 років жителі з острахом вживали воду. Жахались, що можуть підчепити і туберкульоз, і венеричні захворювання, і навіть ВІЛ
За ініціативи кандидата в народні депутати Миколи Петренка в селі поряд із Бердичевом почали робити нову дорогу. Люди не вірять своєму щастю і з нетерпінням чекають на відкриття шляху – першого жовтня
в Бердичеві в приміщенні Будинку офіцерів пройшов І-й Меморіал Володимира Зака (1913-1994) – радянського шахіста і шахового літератора, кандидата у майстри спорту СРСР. Організаторами турніру стали бердичівський міський центр "Спорт для всіх" і шаховий клуб "Біла тура", турнір зібрав досвідчених шахістів із Житомирщини, Вінниччини, Хмельниччини й Київщини – усього 36 учасників.
1998 р. —
на межі Житомирського та Бердичівського районів зустрілись учасники хресного ходу з Житомира на чолі з єпископом Житомирської єпархії владикою Гурієм, та делегація з Бердичева, яку очолив настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій. Священики з Житомира принесли на Бердичівщину частки мощей святих угодників Києво-Печерських і преподобного Сергія Радонезького. Після зустрічі священики понесли ноші зі святими мощами у солотвинську церкву, де відбувся спеціальний молебень і всенощна служба Божа. Далі шлях хресного ходу проліг за таким обрядом через села Рею, Гальчин, Осикове, Гришківці. А завершилася ця подія у Свято-Миколаївському соборі 21 вересня на Різдво Богородиці. З цього дня мощі святих зберігаються тут навічно.
1996 р. —
у Бердичеві відбувся торгово-промисловий ярмарок, приурочений до двох визначних подій – п'ятиріччю незалежності України та 120-й річниці Бердичівського шкіроб'єднання ім. Ілліча. У ярмарку взяли участь численні сільськогосподарські підприємства Бердичівського району, Житомирської та сусідніх – Вінницької, Хмельницької областей.
1917 р. —
у місті застрайкували робітники шкірзаводу Шленкера. Причиною страйку стала відмова адміністрації заводу задовольнити вимоги робітників щодо підвищення заробітної плати та зменшення тривалості робочого дня.
Будівництво століття бердичівського масштабу, що тривало понад 15 років нарешті завершилось. В 1994 році в нашому місті було розпочате будівництво фільтрувальної станції, яке раз і назавжди мало перекреслити проблеми з водою в помешканнях бердичівлян. З 1994 по 2009 роки було освоєно понад 3 мільйони гривень з міського та 7 мільйонів з державного.
Перекриття залізничного переїзду – явище, яким уже, мабуть, важко здивувати будь-кого з бердичівлян. А особливо тих, кому доводиться проїжджати через цю ділянку дороги по декілька разів на день. Наприклад, щодня на роботу і з роботи. І цього вистачить, щоб вже за тиждень оцінити усі переваги наявності даного залізничного переїзду, який розділяє наше місто на дві частини.
Останнім часом, в зв’язку з виборами, доводиться більше їздити сусідніми районами, зустрічатись з старими знайомими, згадувати місця, в яких не бував вже з десяток років. Ось і на шляху до Андрушівки захотілось зупинитись в невеличкому сьогодні, але відомому на всю Російську імперію сто років тому, селищі Червоне. Згадалось, як в дитинстві спочатку разом з батьком, а потім з друзями, на велосипедах ми приїздили з Бердичева до Червоного по стежці, яка йшла вздовж вузькоколійної залізниці.
Нинішній молоді іноді буває важко усвідомити, як одному підприємству можна віддати кілька років – це, мабуть, так нудно… Що б цікаво сказали молоді люди, якби дізналися, що ось ці чоловіки та жінки, які зібралися біля приміщення міського управління праці та соціального захисту населення, віддали кожен своєму підприємству, установі, організації 50 і більше років? 
Із року в рік на Дні народження свого рідного міста вони вшановують його тим, що виходять на імпровізований спортивний майданчик та демонструють глядачам, що спорт і фізична культура – то здоров’я, краса, видовищність, визнання. Бердичівський виконавчий комітет, міський центр «Спорт для всіх» за сприяння міського осередку Партії Регіонів влаштували для мешканців та гостей Бердичева справжнє спортивне шоу, що вирізнялось з-поміж інших дійств непідробним завзяттям і багатством чоловічої краси. Баскетбольний м’яч, кошик та влучність або ж доволі важкенька штанга, сила та витривалість – спробувати себе у стрітболі та пауерліфтингу міг будь-хто, хто відчував у собі ці якості. Звісно, виблискували на майданчику професіонали. 
Ось уже кілька років назва цього заходу залишається незмінною, лише цифри трохи збільшуються. «Наша річка-2012» – так колись вирішили назвати змагання серед юних рибалок члени клубу любителів спортивної риболовлі «Золотий короп» та центру рибальства і мисливства «Золотий сазан». У цьому їх підтримала влада міста і ось щороку із 6-ти ранку на День Бердичева берег Гнилоп’яті окупують хлопчики і дівчатка з надією упіймати на свій гачок велетенську рибину, а ще краще – декілька штук. Цьогоріч таких бажаючих зібралося близько 50-ти. Весь цей час правила, що діють у змаганнях, не змінюються: берег ділиться на сектори, в кожному знаходиться один учасник. Він самостійно обирає тактику і стратегію лову, може використовувати будь-яку спортивну снасть, але не більше двох вудок та двох гачків. Прикормку та наживку рибалка теж обирає на свій розсуд. Що категорично заборонено, то це ловля неспортивними снастями, крики та галас. 
