Надвечір вівторка в електронних версіях деяких бердичівських ЗМІ (де, звісно, працюють виключно «непродажні» журналісти) з’явилася стаття за підписом Валентина Бортника. Зазвичай, цей псевдонімом використовує помічник народного депутата Анжеліки Лабунської Валерій Шелепа. Цього разу автор дійсно здивував, адже з доброго (чи навпаки?) дива заговорив (чи то записав) українською мовою та почав використовувати явно жіночий стиль (здається, ми навіть впізнали справжнього автора, точніше авторку, яка намагалася заховатися під цим псевдонімом, але хай це залишиться на її «непродажній» совісті).
Цього тижня Бердичівський МВ УМВС розпочав одразу кілька перевірок за фактами підкупу виборців, у чому підозрюють кандидата у народні депутати Анжеліку Лабунську та її довірену особу.
Как стало известно «Бердичеву Деловому» из надежных источников, двое бердичевских волонтеров пропали безвести в зоне АТО. Парни собрав помощь для армии, на своем авто хотели попасть в донецкий аэропорт, чтобы отвезти груз его защитникам. В последний раз ребята вышли по мобильному телефону на связь с родственниками непосредственно из зоны АТО, и сообщили что у них все нормально.
20 осужденных Бердичевской исправительной колонии №70 Житомирской области требуют люстрации для руководства учреждения, которое, по их мнению, нарушает права человека. Заявление о голодовке осужденных было ими написано и передано администрации колонии, однако его отказались принять
«Регіонали колишніми не бувають», - цей закон Майдану ще раз підтверджується в Бердичеві місцевим олігархом з Партії регіонів. Сіяти брехню, використовувати чорний піар, розраховуючи на ниці інстинкти виборця, якому «лише пісню заспіваєш і роби з ним, що хочеш», це візитна картка будь-якого регіонала, перефарбованого в тому числі.
З нагоди 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників 28.10.2014 об 11.00 год. на площі Соборній розпочнеться церемонія покладання квітів: до меморіалу Вічного вогню, обеліска Перемоги, пам’ятника «Визволителям м. Бердичева», могили підпільників, пам’ятника «Скорботний воїн».
Запрошуємо до участі усіх бажаючих.
у міському Будинку культури відбулись установчі збори, на яких прийнято програму, статут та затверджено план роботи на 1990 рік нещодавно створеного в Бердичеві товариства єврейської культури. У залі зібралось біля 400 чоловік, перед присутніми виступили активісти новоствореного товариства, які висловили свої думки з приводу роботи товариства. Першими кроками товариства єврейської культури планується упорядкування старого єврейського кладовища по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська), участь в акції "Пам'ять", не обходити милосердям одиноких, хворих, безпомічних. Товариство діятиме при Будинку культури машинобудівного заводу "Комсомолець".
1901 р. —
у Бердичеві створена перша рада робітничих депутатів. В цей же час у зв'язку з масовими заворушеннями міська влада оголосила в Бердичеві стан облоги.
1901 р. —
у Бердичеві в сім'ї священика народився Міхневич Петро Герасимович (1901-1993) – український актор, Народний артист УРСР. Петро Герасимович з 1926 по 1931 рік працює у Київському драматичному театрі ім. І. Франка; у 1931-1937 рр. – в трупі Харківського театру Революції. У 1940 році Петро Герасимович разом з дружиною Галиною Янушевич переїздить до Чернівців, де вони засновують театр імені Ольги Кобилянської та грають на сцені до останніх днів. За тривале життя на сцені Петро Міхневич створив понад 200 незабутніх образів як в театрі, так і в кіно. За плідну працю Петро Герасимович крім мистецьких відзнак нагороджений орденами "Знак Пошани" (1951), Трудового Червоного Прапора (1960), "Жовтневої Революції" (1971), багатьма медалями та Грамотами Міністерства культури України. Він став Почесним громадянином міста Чернівці. Помер Петро Герасимович Міхневич 15 липня 1993 року у Чернівцях, похований на місцевому кладовищі.
«Регіонали колишніми не бувають», - цей закон Майдану ще раз підтверджується в Бердичеві місцевим олігархом з Партії регіонів. Сіяти брехню, використовувати чорний піар, розраховуючи на ниці інстинкти виборця, якому «лише пісню заспіваєш і роби з ним, що хочеш», це візитна картка будь-якого регіонала, перефарбованого в тому числі.
