И вновь продолжается бой, и сердцу тревожно в груди, и Мазур такой молодой и партия бердичевлян впереди! Именно с этих слов хочется начать наш репортаж с политических окопов исторической битвы – битвы за Бердичев. На первый взгляд может показаться, что все уже закончилось разгромом заезжих кандидатов местным бизнесменом Ревегой, но это не будет правдой. Был разгром, или масштабные фальсификации, мы все сможем узнать только в одном случае – пересчете бюллетеней на всем избирательном округе.
цього дня єдиною на Україні приватною обсерваторією (директор Юрій Іващенко), яка розташована у селі Гальчин сусіднього з нами Андрушівського району, зареєстровано нову малу планету Сонячної системи – астероїд, який знаходиться в головному поясі астероїдів, між орбітами Марса та Юпітера. Цей астероїд отримав назву
Berdychiv (назва нашого міста у латинській транскрипції), реєстраційний номер 159181. Юрій Іващенко так пояснив своє рішення:
"Бердичів — це висококультурне історичне місто. Тим більше — наш сусід. Тому вибір був однозначний. Це має бути Бердичів!".
2004 р. —
Бердичівський аграрний ліцей, що розташований на околиці Бердичева в урочищі Трикутник, відсвяткував свій 50-и річний ювілей. Півстоліття тому тут відкрилась спочатку школа механізаторів, потім на її базі сформували сільське середнє професійно-технічне училище (сільПТУ-3), яке випускало трактористів-машиністів широкого профілю. Йшли роки, сільПТУ-3 перетворилось у ПТУ-33, згодом в аграрний ліцей, з 2013 року – Бердичівське вище професійне училище. Спеціально до 50-річного ювілею училища місцевий поет Михайло Пасічник написав гімн ліцею.
1999 р. —
у Києві після тяжкої хвороби помер Олександр Васильович Разумков (1959-1999) – уродженець Бердичева, який тривалий час працював на різний керівних посадах державного рівня. Зокрема, займав посади завідувача секретаріату Комісії Верховної Ради України у справах молоді, першого помічника – керівника групи помічників та референтів Президента України, заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та інші. Нині його ім'я носить провідний недержавний аналітичний центр України, що здійснює дослідження державної політики – Український центр економічних і політичних досліджень (Центр Разумкова). Також це ім'я присвоєно Центру позашкільної освіти міста Бердичева (колишній Будинок дитячої творчості по вулиці Вінницькій, 21). Похований Олександр Разумков у Києві на Байковому кладовищі.
1997 р. —
в актовій залі міськвиконкому для керівників бердичівських підприємств, установ та організацій була проведена презентація Українського мобільного зв'язку (UMC). Під час презентації представники компанії оголосили, що Бердичів став 115-м містом на Україні, де стало можливим користування мобільними телефонами цього оператора зв'язку за діючим на цей час аналоговим стандартом зв’язку NMT-450. Так мобільний зв'язок прийшов у Бердичів.
1953 р. —
у результаті пожежі, що сталась на бердичівському шкіряному заводі ім. Ілліча, згоріли цех оздоблення підошви, сушки і частина хромо-барабанного цеху. Вогонь знищив майже всі дерев'яні частини приміщення заводу.
1913 р. —
у селі Лозова Павлівка Кадіївського (нині Стахановського) району Ворошиловградської (нині Луганської) області народився Віктор Іванович Удовидченко (1913-2000) – учасник радянсько-фінської 1939-1940 рр. та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. У січні 1944 року в складі 305-го артилерійського полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізіїВіктор Удовидченко приймав участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. По війні проходив військову службу та проживав у Бердичеві. По звільненні у запас тривалий час працював вчителем праці у середній школі №3. Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста, з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева від фашистських загарбників рішенням Бердичівського міськвиконкому за №780 від 24 грудня 1993 року Віктору Івановичу Удовидченко присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Помер Віктор Іванович Удовидченко 4 травня 2000 року. Похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.
1909 р. —
у Бердичеві в багатодітній родині кустаря народився Матвій (Мотл) Давидович Гарцман (1909-1943) – український єврейський поет, що писав на ідиш. Писати вірші Матвій Гарцман розпочав ще у дитинстві. Свої перші вірші 15-и річний Матвій показав єврейському письменнику Абраму Кагану, який високо їх оцінив. Каган відмітив, що джерелом натхнення молодого поета був світ народних єврейських пісень. За своє життя Матвій Давидович створив 12 поетичних збірок єврейською мовою. Перекладав на ідиш Пушкіна, Франко, Шевченка. Життя Матвія Гарцмана обірвалось 15 грудня 1943 року під час одного з боїв на радянсько-німецькому фронті.
