У соціальних мережах перший заступник голови Бердичівської РДА Олексій Побережний днями висловився про редактора газети «Бердичівські новини» як про медіа-кілера. Певно, чиновнику (за сумісництвом — голові Бердичівського міського осередку “Свободи”) не подобається, що він тепер перебуває під пильним оком преси. Хоча донедавна себе він так само вважав представником мас-медіа.
Справами ще чотирьох мешканців нашого міста, які не з’явились у військкомат, вже займається прокуратура - повідомив на засіданні виконавчого комітету, що відбулось у середук, 30 липня, Бердичівський військовий комісар.
Саме такі пропозиції озвучив на засіданні робочої комісії з питань обговорення нової Конституції України голова Бердичівської районної ради Костянтин Мулярчук. Хоча це питання напряму не стосується обговорення нової Конституції, але з нього слідує. Адже зміни в Конституції мають потягти за собою докорінні зміни в законодавчому полі держави, в тому числі і в питаннях адміністративно-територіального устрою. Децентралізація влади, яку задекларував новий Президент починається саме з цього.
у Бердичеві в мікрорайоні Червоної гори Бердичівським районним вузлом зв’язку введено у дію нову автоматичну телефонну станцію на 3000 номерів (АТС-3, координатна АТС типу АТСК-У). Ця АТС задовольнила значний попит на телефонний зв’язок в одному з найбільш густозаселених мікрорайонів міста, який завдяки розташованим тут численним військовим частинам стрімко розбудовувався у попередні десятиліття. Нову АТС обслуговує шість чоловік, станцію розмістили на першому поверсі будинку по вулиці Котовського, 66-А.
1811 р. —
у ніч з 30 на 31 липня в Бердичеві сталася велика пожежа: згоріло багато будинків, особливо тих, що розташовані поряд з дерев'яною Успенською церквою. Та, як кажуть, немає щастя без біди: ця пожежа знищила будинки, що були побудовані на церковній землі і заважали будівництву нового кам’яного храму. Тому після пожежі відновлення цих будинків та їх нове будівництво місцевою владою були заборонені.
1705 р. —
у відповідності до царського указу полковника Семена Палія, керівника українського правобережного козацтва, що тривалий час перебував у заточенні у бердичівському підземеллі, а згодом у Батуринській в’язниці, відправляють до заслання у місто Тобольськ (Сибір).