Седьмого марта представители  Житомирской  молодежной общественной организации «Молодые регионы» поздравили с праздником Весны женщин родильного отделения центральной городской больницы №1 города Житомира.

Здається, твори цієї людини складалися з таких самих літер, як і вірші багатьох його колег-поетів. Та диво дивне! Пропускаючи крізь себе різного роду сотні римованих рядків, людська душа залишалася байдужою до них, у той час, коли мало не кожне слово ікони української поезії – великого Кобзаря – змушує й досі хвилюватися кожну її струну. У 1-й школі, що носить Тарасове ім’я, згадували творчість Шевченка – людини, громадянина, поета, який не належить до жодного зі сторіч.

Якби лишень здогадувалися свого часу дітлахи, що то за місце, куди привели їх одного дня їхні батьки! Ну ніяк не вгомоняться тамтешні вихователі: то візьмуть – і перетворять дитсадок на країну Ввічливих малят. А тут дивишся – ти вже у господарстві Юних кухариків. Не пройшло й місяця, а у закладі проводять День творчості і фантазії. Та все мало педагогам. Стверджують, що їхня «Мальва» – дитячий садок № 27 – най-най-най у Бердичеві. Меншою мірою, як жодна інша, багата на маленьких талановитих лицедіїв. Не встиг ще хтось засумніватися, як за командою невидимого Режисера усі групи «Мальви» – від наймолодшої до найстаршої – перетворилися на справжні осередки театрального мистецтва. У старшій групі ось один дідок забув рукавичку і у ній оселилися різні звірята. Зрештою місця вистачило усім: і екстремальній жабці, і красуні-лисичці, і вовчику-залатаному бочкові, і навіть ведмежаті-хіп-хоперу.

Відомі на весь світ позивні дали старт спеціальному завданню, що його у режимі абсолютно неповної секретності мав виконати особовий склад Бердичівського гарнізону. Завдання те буде поважче бойового: красиво, витончено, легко і невимушено зізнатися у коханні прекрасній половині місцевого воїнства. Що казати, напередодні 8-го Березня зробити це не так-то вже й просто. Та чи то бердичівські чоловіки-військові й справді неперевершені, чи то жінки налаштувались виключно на приймання палких зізнань, та велика зала Будинку офіцерів була наскрізь просочена весняно- сонячними флюїдами. З цієї причини, мабуть, по-особливому світилося обличчя головного військового Бердичева Андрія Маліновського. Як свято не перейменовуй, констатував командир 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, суть залишається тією самою – 8 Березня, як і раніш, є святом Жіноцтва, Краси, Весни та Розквіту усього прекрасного.

Ну все… Не встояв-таки чоловічий, сильний та мужній лютий перед чарами тендітної і квітучої березневої весни… У повітрі запахло любов’ю, повсюди співи та декламації про кохання та прекрасне створіння – жінку, а це значить, що вже на самісінькому носі День 8-го Березня. І це неправда, що винуватиці свята не чекають на нього, хоча нерідко знають наперед все, що на них чатує у цих 24 години. Меншою мірою, обличчя тих чарівниць, котрих запросили на святкування до районного Будинку культури, виглядали радісними та світлими. Можливо тому, що передчували на чудові подарунки і сюрпризи від своїх обранців, а можливо від того, що на урочистому зібранні їх щиро вітали та зичили від Бога – здоров’я, а від природи – сил головні чоловіки району.