Ви тримаєте у своїх руках мій «довідник», який допоможе вам зрозуміти, хто такий Андрій Дідур і чому я іду на вибори до Верховної Ради. Я хочу вам розповісти, шановні громадяни, чому в оточенні «героїв АТО» і олігархів, які рвуться до влади по нашому виборчому округу № 63, я іду в прорив, аби змінити Україну.
Сценой ужасной трагедии стало тихое село Слободище Бердичевского района. 8 октября 2014 года во дворе одной из частных усадеб играли двое детей. Во дворе стоял комбайн с разбортированным колесом. В ходе детской игры, колесо комбайна весом 560 килограмм, упало на одного из мальчиков. 9-ти летний ребенок умер на месте мгновенно.
На сайті Єдиного реєстру судових рішень з’явився документ, який підтверджує участь у бійці депутата Житомирської обласної ради Олександра Нехворовського. Пропонуємо читачам скорочений текст документу, сам документ «Вирок суду» знаходиться тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40659297 Ми ввели скорочення, щоб читачі змогли розібратися у документі суду: громадянин Н. – це депутат Житомирської обласної ради Олександр Нехворовський, а громадянин Р. - невідомий нам мешканець Бердичева.
у Бердичеві по провулку Шелушкова відкрито дитячий садок-ясла №15 "Ромашка". Побудував його для своїх працівників машинобудівний ордена Трудового Червоного Прапора завод "Прогрес". Дитячий садок розрахований на 76 дітей, першим завідувачем дитсадка стала Олена Іванівна Бакун.
1943 р. —
на Таманському півострові в радгоспі "Бугаз" на базі 8-ї гвардійської бригади, яка воювала під Грозним та Новоросійськом, сформовано 333-й стрілецький полк, який увійшов до складу 117-ї гвардійської стрілецької дивізії. Першим командиром полку призначено гвардії підполковника Олексія Захаровича Ткачова. Вже у січні 1944 року цей полк в складі дивізії прийме участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Після закінчення Великої Вітчизняної війни полк повернеться до Бердичева на постійне місце дислокації і пройде переформування у 320-й гвардійський мотострілецький полк, що входитиме до складу 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького учбової танкової дивізії.
1914 р. —
у селі Старий Солотвин нині Бердичівського району в незаможній селянській родині народився Кондратюк Євген Миколайович (1914-1992) – вчений-ботанік, професор, член-кореспондент Академії наук України. Вищу освіту Євген Кондратюк здобув у Томському університеті імені В.В. Куйбишева у 1938 році. Під час Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1946 рр. Євген Кондратюк служить у діючій армії на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському, 2-му Білоруському фронтах. Після демобілізації працює в Інституті ботаніки АН УРСР, з 1959 по 1965 рр. очолює Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР у місті Києві. Під його керівництвом Сад став однією з провідних ботанічних установ республіки, було завершено його будівництво, поповнювалися колекції, проводились фундаментальні дослідження теоретичного і прикладного значення. Наукові праці і дослідження Євгена Миколайовича Кондратюка стосуються систематики, флористики, інтродукції та акліматизації рослин, промислової ботаніки. Він став автором понад 250 наукових робіт. Помер Євген Кондратюк 21 вересня 1992 року, похований у місті Донецьк.
